О женском и неженском спорте

[morreth]

На самом деле я бы профессиональный спорт запретила на хрен ВЕСЬ, без различия мужского и женского. Потому что на тяжелых весах или на фигурных коньках с равным успехом подрываются мужики. Рвут мышцы, связки, ломают кости, выворачивают суставы - и то, что они мужики, меня нисколько не радует.

Профессиональный спорт заставляет миллиарды дураков оплачивать тысячи наемных самоубийц, из которых единицы достигают вершин признания, немереных гонораров и контрактов с фирмами одежды - а остальные идут в брак, в отвалы. Они занимаются своим делом с детских лет (хорошего фигуриста или гимнаста нужно брать в 5, футболиста - в 10), и если не попадают в выбраковку до того, как успеют покалечиться или устать по-настоящему, то прощай нормальное образование: голова профессиональному спортсмену нужна, чтобы в нее кушать. Те, кто добиваются олимпийских достижений, в 15 лет уже КМСы или МСы - но дальше начинается самое страшное: жесткая гонка за медалями, где в топку идет все: здоровье, нравственность, честь. Если придуман новый допинг, который пока нельзя отследить - юношу или девушку им накачают. Если перед ответственным выступлением человек получает травму и ее можно эффективно обезболить - обколют новокаином и пусть выступает покалеченный. Если хозяева клуба и тренеры вляпались в какую-то аферу - плевать им на то, что репутация и честь спортсмена пойдут под откос.

Делают это с мужчинами или женщинами - да пофигу.

Хау. Я все сказал.  

Comments

[igdrazil.livejournal.com]

Доречі, згадаю не спорт і не професійний. Всі мої знайомі які займалися з дитинства з 5-6-7 років танцями, у всіх проблеми зі здоров'ям.

[morreth.livejournal.com]

Так звані спортивні танці? Чи ті, з яких проводяться змагання - латиноамериканські, вальс?
Я знаю, що в канкані здоровацький травматизм.

[igdrazil.livejournal.com]

Найстрашніше те що будь які - класичні, народні, вальси, сучасні (брейк, хіп-хоп). Найкраще я знаю ситуацію з двома своїми знайомими - обидві займаються танцями з 5 років, обидві займалися різними танцями ходячи по гурткам, секціям, трупам і т.п., обидві десь після 12-13 років фактично кинули займатися цим "професійно", але продовжували "для себе", обидві регулярно займаються цим досі (беруть участь в змаганнях, їздять на фестивалі, ведуть любительські гуртки і т.п.). Вони прекрасно розуміють, що роблять, обом лікарі сказали закинути це діло ще пару років тому (в обох проблеми з ногами, перш за все з колінами), але обидві "не можуть", а фактично не хочуть, бо танці для них, то вже невід'ємна частина життя.
Мені взагалі здається, що будь яке заняття, що вимагає регулярних значних фізичних навантажень, вимагає і ще чогось... майже завжди є ціна яку доводиться платити. Просто за різні речі й ціни різні. Професійна спортивна кар'єра це неймовірно дорого. От наприклад історія одного футболіста - пішов в секцію чи то в 6 чи то у 7 років. В групі було біля 30 дітей, до 18 років в спорті лишилося 2 - інші або вилетіли бо невитягували рівень, а ті що витягували вилітали на травмах. Обох щасливчиків запросили в професійні клуби, того хто розказав мені цю історію в "Чорноморець" (перша ліга як ніяк). Сам він киянин і йому дали перед переїздом місяць на влаштування справ. За цей час його попросили зіграти в любительському матчі якогось міні чемпіонату... в результаті травма плеча яка поставила хрест на кар'єрі. Він вважає що легко обійшовся - він не інвалід як 7 його друзів дитинства, він може фізично працювати (він правша, а постраждало ліве плече), він навіть може грати в любительський футбол (тобто не в повну свою силу), а от грати професійно... ну, що ж це за професіонал якого штовхни в плече і він звалиться від больового шоку...