А я ж казала

[morreth]

Ірванець, брати Капранови, Ібігдан, Олег Покальчук, Радій Радутний, кажуть, що і Андрухович - список публічних осіб, у яких пригоріло на темі насильства, стрімко поповнюється. А ще є дівчата, які вписуються за приставачів - вони ж бідосі.
Але Світобудова - штука тонка. Десь і колись піддати знущанням можуть всіх. Навіть тих, хто насміхається з теми насильства. Особливо тих, хто насміхається - бо у світі, який вони створюють, насильство - норма, і ряди тих, хто є "видовою жертвою", постійно поповнюються - як не жінки, то занадто розумні, чи очкарики, чи недостаньо спортивні, чи з волоссям, чи з шкірою не того кольору, чи просто тому, що агресору засвербіло. Але митці невидимого фронту гадають, що вони достаньо маскулінні, щоб керувати світом. Кхе.

Додамо ще Негребецького і Різниченка.

Кожен з цих названих свого часу попалився на тому, що ляпнув мудацьке і проявив себе мудаком, але коли я казала, що воно мудак, мені відповідали, що воно ж талановита людина, або патріот, або те й інше разом, і має право на свої заскоки.

Але лише зашквар у рамках флешмобу #ЯНеБоюсьСказати‬ побудив декількох жінок переглянути список своїх кумірів.

Comments

[geralt.livejournal.com]

Вероятнее всего вы правы и если бы речь шла обо мне, то я бы не стал и спорить. Но я стараюсь по мере сил относиться снисходительно к чужим ошибкам, особенно, когда видно, что в целом "человек хороший".
К тому же я верю, что из любых заблуждений есть путь не только вниз, но и наверх. Поэтому доброжелательный сексист может обернуться, как чудовищным мизогином, так и почти нормальным человеком. Если я вижу у кого-то, кого регулярно читаю, мизогинные посты, я стараюсь такому человеку активно возражать. И Бигдану также.
Но вот его последний пост - это конечно сильный шаг вниз, увы и я писал именно об этом