А я ж казала

[morreth]

Ірванець, брати Капранови, Ібігдан, Олег Покальчук, Радій Радутний, кажуть, що і Андрухович - список публічних осіб, у яких пригоріло на темі насильства, стрімко поповнюється. А ще є дівчата, які вписуються за приставачів - вони ж бідосі.
Але Світобудова - штука тонка. Десь і колись піддати знущанням можуть всіх. Навіть тих, хто насміхається з теми насильства. Особливо тих, хто насміхається - бо у світі, який вони створюють, насильство - норма, і ряди тих, хто є "видовою жертвою", постійно поповнюються - як не жінки, то занадто розумні, чи очкарики, чи недостаньо спортивні, чи з волоссям, чи з шкірою не того кольору, чи просто тому, що агресору засвербіло. Але митці невидимого фронту гадають, що вони достаньо маскулінні, щоб керувати світом. Кхе.

Додамо ще Негребецького і Різниченка.

Кожен з цих названих свого часу попалився на тому, що ляпнув мудацьке і проявив себе мудаком, але коли я казала, що воно мудак, мені відповідали, що воно ж талановита людина, або патріот, або те й інше разом, і має право на свої заскоки.

Але лише зашквар у рамках флешмобу #ЯНеБоюсьСказати‬ побудив декількох жінок переглянути список своїх кумірів.

Comments

[virago-ghost.livejournal.com]

но эта жесть - каждая третья успешная женщина, которая пострадала, но теперь способна сопротивляться, набравшаяся сил, самостоятельная, и она, конечно, полагает феминисток пустым дерьмом, это не редкая позиция, а мейнстримная

[geralt.livejournal.com]

Это соблазн правой идеологии, о которой я как правый хорошо знаю.
Если правый - успешный человек, который преодолел, у него всегда есть соблазн сказать, что остальные просто плохо старались.

[virago-ghost.livejournal.com]

нет, это защитная реакция; вы не понимаете, до какой степени на девочку все вокруг давит, вот у этой дамы четкое сознание, что она ничего не может сделать с мужчинами никогда, мужчины неизменны, они всегда будут насиловать, женщина всегда будет второсортной, бесполезно с этим бороться, нельзя изменить мужчин и мир, можно только выбить место для себя;
и все, кто требует перемен, - предательницы и обманщицы, они уводят ее с безопасного пути;

http://pics.ru/lyubovnye-romany-kak-chast-kultury-iznasilovaniya вот еще попробуйте, добавкой, там это не расшифровуют, помните, что во всех перечисленных случаях там в конце насильник составляет счастье и смысл жизни своей жертвы;

[geralt.livejournal.com]

Ааа... Тогда это схоже с моим ощущением относительно российской власти. Выученная беспомощность.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні, жінки, які таке пишуть, нічого не здолали, і вони прямо про пишуть, зверніть увагу. Прямим текстом кричать, що нічого змінити неможливо, і тому єдиний вибір жінки - або жаліти себе, або не жаліти (після згвалтування, несправедливості, дискримінації). От вони обрали не жаліти, бо це позбавляє їх сили (чи ілюзії сили, тут я не знаю, тут такий кльовий вибір - витіснення і ненависть до себе і свого тіла чи депресія, все таке смачне). Згвалтування, несправедливості, дискримінація щодо них від цього _не припиняються_, ніякого "здолала" немає.
Ну уявіть якийсь блокбастер з чоловіком в головній ролі, де він починає, наприклад, з ролі раба. А закінчення - він досі раб, його так само б*ють, але він не жаліє себе і вибився у наглядачі або перейшов на сплату оброку (але як наїде господар, все одно поб*є, але то вже таке). Трохи відрізняється від стандартного сценарію, де герой в результаті отримує свободу і більше ніхто не має права його бити, еге ж?
Ну то у жінок такі самі почуття, як у чоловіків. )))

[geralt.livejournal.com]

http://morreth.livejournal.com/2945475.html?thread=59436483#t59436483