Девушки, помогите

[morreth]

http://morreth.livejournal.com/2863002.html?thread=57088410#t57088410

Кто из вас похолоднокровней - обясните человеку, что не так, а то я готова начать матом ругаться.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Гадаю, інформація тут мало допомагає.
Схоже, що жінки, які отримують "інформацію", переважно йдуть двома шляхами:
- жінки - це вічні жертви, життя жахливе, давайте обсмоктувати, як саме чоловіки нас ображають, тобто поєднання внутрішньої мізогінії із новою інформацією дає упивання вторинними вигодами позиції жертви (якими б маленькими вони не були). Розповсюджений варіант - постійне сперечання із внутрішнім голосом, що жінки - не другий сорт, воно ще часто виходить назовні, виглядає феєрично;
- заперечення, що жінки є жертвами - вони ніколи не жертви, бо патріархат сильний, насправді фемінізм вже переміг, а якщо якісь жінки стають жертвами, то це вони фігово стараються, самі цього бажають, люблять нити, ліниві, он я же змогла/ знайомі мені жінки змогли, а якщо інші ні - то просто клуші або сексистки, які стверджують, що жінки другосортні. Ціна цього "змогла" витіснена.

А далі інформація не допомагає, можна на кожному з цих полюсів застрягнути на багато років, бо далі потрібна не інформація, а увага до власних емоцій, і зазвичай там повно прихованого горя та стриманої злості. У багатьох випадках допоможе лише психотерапія, і то психотерапевт має бути підкованим у питанні і старанно уникати нав*язування традиційних установок, адже зазвичай вони нав*язуються ніби "самі", тому треба себе додатково стримувати.

[grammar-kommie.livejournal.com]

Меж двух огней, да... Спасибо большое, буду думать над этим - мне кажется, я сама ещё застряла в чём-то, хотя не знаю пока, в чём, изнутри понять тяжело. Очень надеюсь, что это прояснится со временем. Навскидку могу сказать, что обычно меня как раз и кидает либо в "ну чего я взъелась, вон мужчины тоже люди и страдают наверняка" (надо будет как-нибудь написать, какая весёлая история из этого вышла), либо в "Господи, какой же мрак, какой же ужас, ведь об этом (том-то, том-то, том-то чувстве, которые я просто феноменологически нахожу внутри себя) никто никогда не говорил и сейчас не говорит и, наверно, никогда не будет, и рассказывать-то невыносимо, остаётся только лечь и умереть".

Вот Вы написали о терапии, и я тут же поняла, как сильно мне не хватает в мире терапии в полном смысле слова феминистской, чтоб специалист_ка был_а не то что в теме, а разделяла соответствующие убеждения и об этом можно было бы узнать - и стало очень грустно оттого, что в постсоветском обществе такого и не вообразишь. В том же рупсихологе ф-зм рассматривается исключительно как политическое движение, некая теория, неясно, верная или нет, и ф-ская риторика последовательно отодвигается - административно и в искренне скептических репликах участни_ц, хотя, например, гомофобия преследуется без вопросов; мне это странно и досадно. Я понимаю, что в ф-зме много от философии, много неочевидного, много разных порою несовместимых в предельных выводах течений - но неужели же не пора обществу хотя бы признать, что сексизм реален, мизогиния реальна именно как систематическое явление, гендерный перекос в статистике и характере насилия существует и т.д.? Неужели это всего лишь "гипотезы", а не факты? Или обращать на это внимание и учитывать при работе с пациент_кой - всё равно что "заниматься политической борьбой", "продвигать свою повестку"?.. Я как почитаю-послушаю иных психолог_инь и не только, сама начинаю сомневаться и потому вот на их территории не спорю даже.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну, застрягання зазвичай у жінок буває на переході від емоцій до справ. Переважна більшість, навіть розуміючі, що треба щось робити, застрягає на безкінечному обговоренні ситуації, що склалася. Часто ще - на спробах переконувати чоловіків (а цим, на мою думку, можна хоч до кінця життя займатися).

Ну, імхо, оскільки трансляція психотерапевтом клієнтові власних переконань - в будь-якому випадку зло, навіть коли це правильні та прогресивні переконання, в принципі має бути достатньо, щоб терапевт був професіоналом (хоча швидше - терапевтка, я якось не дуже вірю у здатність чоловіків переступити через себе у цій сфері). Бо, хоча явища системні, у випадку конкретної людини йдеться про конкретні відносини, конкретних батьків та їхні конкретні глюки, і конкретні емоції, які у зв*язку з цим виникають. А із власними переконаннями людина сама здатна розібратися.
Тобто якщо, наприклад, тато бив маму, не обов*язкова феміністична теорія, щоб обговорювати страх до чоловіків та злість на них, які виникли у дочки, та небажання бути жінкою і презирство до "жіночої слабкості". В принципі, зараз має вистачити звичайної людяності та уваги до емоцій клієнтки, тобто професіоналізму. Хоча цих сферичних професіоналів у вакуумі, мабуть, не існує. ))