//Чому культура міжстатевих відносин у цьому питанні в нашому суспільстві змінюється саме так, а не інакше, тоді як у більш-менш сусідньому суспільстві, яке досить близьке до нас (та сама пост-християнська культура, така сама мова тіла, близька зовнішність, близький побут тощо), вона змінюється інакше?//
тому що є більш стійки "автоматизми" культури, а є менш стійкі; більш стійки бувають дуже архаїчними та йдуть з тих часів, коли культура певним чином організовувала спілкування статей і парування, щоб забезпечити виживання групи; коли більш архаїчний стереотип, який видимих переваг не дає, але і не руйнує групу, зустрічається з новітнім, то останній може загинути, якщо не буде мати додаткової підтримки, або його понівечить до невпізнанності; найбільш архаїчний з "автоматизмів": хто обирає, а хто себе пропонує - жінка чи чоловік (у всіх індоєвропейців вибір жінки залишився десь за межею віку бронзи, тобто у будь-яких випадках стереотип "обирає чоловік" сильніший за будь-які можливі пояснення, якщо для забезпечення вибору чоловіка треба роздягти жінок, культура їх роздягне, закутати мумій - закутає); таке ж архаїчне правило - порядку доступу до жінок; дві основні стратегії - найкращі мають доступ до широкого кола жінок, а менш успішні - обмежений доступ; друга - жінки мають розподілятися приблизно однаково, у всіх чоловіків рівні шанси; реалізовуватися це може різним чином: моногамія, гареми, масові військові походи із масовими ж згвалтуваннями (передаємо вітання ІГІЛ), у матрілокальних і матрілінійних групах може бути обмеження для однієї жінки на кількість коханців одночасно, у інших - одна жінка для всіх братів; однак якесь правило існує завжди;
тепер подивіться на різні пострадянські суспільства, одні з яких зберегли "дорадянські" покоління на момент падіння совка, а інші не зберегли; і там, і там діють однакові архаїчні правила - обирає чоловік, чоловік "платить" за доступ до жінки - чи матеріально, чи демонструючи певну поведінку і цінності із досягненнями; всі чоловіки мають рівний доступ до жінок і мають конкурувати, жінка не може "морально" мати кількох постійних коханців; однак в суспільствах, де збереглися дорадянські покоління, збереглася і пам'ять, що агресивна сексуальність не є ознакою багатства і успішності, можуть бути інші ознаки; цей параметр не така вже архаїка, він частіше змінюється, іноді просто із модою; тому, коли ці країни стали орієнтуватися на західноєвропейців, то пішли слідом за західноєвропейською модою та опираючись на правила попередніх, дорадянських поколінь; в інших пострадянських країнах, де дорадянські покоління не збереглися,була одна єдина офіційно дозволена "скромність"; матеріальне, за проповіддю офіційною, не мало ваги, а насправді ж із одягом було геть погано, жінка взагалі не могла якось виділитися із середовища інших, і будь-яка можливість виділитися сильніше - то була правильна поведінка, яскравіше, провокативніше, інакше, порушуючи "радянське" правило; а далі традиції немає, орієнтиру немає; але ж архаїчні правила працюють, обирають чоловіки, культура не дає жінці іншого способу повноцінної реалізації, ніж "бути обраною"; ці тенденції складаються, і ми маємо агресивну сексуальність, яка існує вже поза модою, як нове стійке правило; (зверніть увагу, що у національних культурах, де зберігалися інші, ще більш архаїчні, ніж радянські і європейські початку 20 ст., вимоги до поведінки і одягу жінок, які і визначали, що за жінок краще обрати, там з агресивною сексуальністю все трохи інакше, вони повернулися доволі швидко саме до більш архаїчних, старих правил); тоді ця пастка замикається, бо для двох-трьох поколінь чоловіків для обрання жінок вже працює нове правило, що агресивно сексуальна - краща, і від природи, і більше прагне догодити чоловікам, і престижніша, і гарніша, і успішніша, бо агресивно сексуальний імідж потребує зусиль; вони за цим правилом і обирають, і додатково формують жіночу поведінку, і от агресивна сексуальність починає застосовуватися за межами шлюбних і еротичних ігор, як нове жіноче правило, нова уніформа жінки, що доглядає за собою;
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
тому що є більш стійки "автоматизми" культури, а є менш стійкі; більш стійки бувають дуже архаїчними та йдуть з тих часів, коли культура певним чином організовувала спілкування статей і парування, щоб забезпечити виживання групи; коли більш архаїчний стереотип, який видимих переваг не дає, але і не руйнує групу, зустрічається з новітнім, то останній може загинути, якщо не буде мати додаткової підтримки, або його понівечить до невпізнанності;
найбільш архаїчний з "автоматизмів": хто обирає, а хто себе пропонує - жінка чи чоловік (у всіх індоєвропейців вибір жінки залишився десь за межею віку бронзи, тобто у будь-яких випадках стереотип "обирає чоловік" сильніший за будь-які можливі пояснення, якщо для забезпечення вибору чоловіка треба роздягти жінок, культура їх роздягне, закутати мумій - закутає);
таке ж архаїчне правило - порядку доступу до жінок; дві основні стратегії - найкращі мають доступ до широкого кола жінок, а менш успішні - обмежений доступ; друга - жінки мають розподілятися приблизно однаково, у всіх чоловіків рівні шанси; реалізовуватися це може різним чином: моногамія, гареми, масові військові походи із масовими ж згвалтуваннями (передаємо вітання ІГІЛ), у матрілокальних і матрілінійних групах може бути обмеження для однієї жінки на кількість коханців одночасно, у інших - одна жінка для всіх братів;
однак якесь правило існує завжди;
тепер подивіться на різні пострадянські суспільства, одні з яких зберегли "дорадянські" покоління на момент падіння совка, а інші не зберегли; і там, і там діють однакові архаїчні правила - обирає чоловік, чоловік "платить" за доступ до жінки - чи матеріально, чи демонструючи певну поведінку і цінності із досягненнями; всі чоловіки мають рівний доступ до жінок і мають конкурувати, жінка не може "морально" мати кількох постійних коханців;
однак в суспільствах, де збереглися дорадянські покоління, збереглася і пам'ять, що агресивна сексуальність не є ознакою багатства і успішності, можуть бути інші ознаки; цей параметр не така вже архаїка, він частіше змінюється, іноді просто із модою; тому, коли ці країни стали орієнтуватися на західноєвропейців, то пішли слідом за західноєвропейською модою та опираючись на правила попередніх, дорадянських поколінь;
в інших пострадянських країнах, де дорадянські покоління не збереглися,була одна єдина офіційно дозволена "скромність"; матеріальне, за проповіддю офіційною, не мало ваги, а насправді ж із одягом було геть погано, жінка взагалі не могла якось виділитися із середовища інших, і будь-яка можливість виділитися сильніше - то була правильна поведінка, яскравіше, провокативніше, інакше, порушуючи "радянське" правило; а далі традиції немає, орієнтиру немає;
але ж архаїчні правила працюють, обирають чоловіки, культура не дає жінці іншого способу повноцінної реалізації, ніж "бути обраною"; ці тенденції складаються, і ми маємо агресивну сексуальність, яка існує вже поза модою, як нове стійке правило; (зверніть увагу, що у національних культурах, де зберігалися інші, ще більш архаїчні, ніж радянські і європейські початку 20 ст., вимоги до поведінки і одягу жінок, які і визначали, що за жінок краще обрати, там з агресивною сексуальністю все трохи інакше, вони повернулися доволі швидко саме до більш архаїчних, старих правил);
тоді ця пастка замикається, бо для двох-трьох поколінь чоловіків для обрання жінок вже працює нове правило, що агресивно сексуальна - краща, і від природи, і більше прагне догодити чоловікам, і престижніша, і гарніша, і успішніша, бо агресивно сексуальний імідж потребує зусиль; вони за цим правилом і обирають, і додатково формують жіночу поведінку, і от агресивна сексуальність починає застосовуватися за межами шлюбних і еротичних ігор, як нове жіноче правило, нова уніформа жінки, що доглядає за собою;
no subject