![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Щодо об'єктивації чоловіків
Картинка для привернення уваги
Коли заходить про об'єктивацію (інколи додають: сексуальну об'єктивацію) жінок, то насамперед чути стогін на кшталт цього:
Впрочем, можно всех кастрировать, тогда проблема решится, и никто никого не будет "объективировать", то есть желать.
Тут нема сенсу допитуватись, чи в людини просто така мамалига в голові, же воно не знає, чим сексуальне бажання відрізняється від об'єктивації, чи то вже не мамалига, а суцільний банош, і воно нездатне відчувати бажання, не об'єктивуючи жінку. У першому разі потрібний вчитель, у другому - вже лікар, і одразу мушу визнати, що лікарем я не є.
Отже, по-перше, треба розрізняти сексуальне бажання та об'єктивацію.
Людям, які хоч трошки тямлять на мовознавстві чи мають мовну чуйку, очевидно, що об'єктивація - то від слова "об'єкт", себто - предмет, річ, безсловесна та безчуйна, призначена для того, же б нею користався суб'єкт - тобто, персона з розумом та почуттями.
Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.
В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?
Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.
Закважте собі ще одне: щоденно ми об'єктивуємо людей, будь-якої статі, від яких нам потрібна лише функція. Продавець у супермаркеті, кондуктор у транспорті, будь-хто, маючи справу з сотнями людей щоденно, об'єктивує їх, бо, як шукатиме особистого контакту, то скоро збожеволіє. Кожен з нас денно провадить кілька (десятків, сот) інтеракцій, протягом яких об'єктивує контрагентів, а контрагенти його, бо це дуже економить психічний ресурс.
Це нормально. Ну тобто - це ненормально, від природи ми призначені до життя спільнотами у 30-100 осіб, а об'єктивація - це засіб не піддаватися стресові. Але, поки ти складаєш собі у цьому звіт і не починаєш насправді думати, що інші люди твої речі - це нормально.
(А якщо ти насправді починаєш так думати, то це соціопатія, і ні, ти не становишся від неї схожий на Шерлока, ти становишся схожий на мудака.)
А отепер про секс.
Сексуальна об'єктивація - це коли ти ставишся до сексу як я ото до чашки чаю, а до людини, з якою хочеш мати секс - як до чайника, пакетика та плитки з сірниками. Використав, задовольнив потребу - гудбай.
Тобто, сам секс у цьому разі - не акт спілкування з іншою особою, а акт мастурбації з використанням іншої особи як предмета.
Чи може жінка в такий спосіб використовувати чоловіка? Ще б пак. Тут постає питання "навіщо", бо такий акт я вважаю неповноцінним та надто ресурсовитратним, та ще й без гарантії якості. Хороша мастурбація краще, з якого боку ні подивишся. Але на колір і смак товариш не всяк, як хтось має зиск з сексуальної об'єктивації чоловіків, то чом би й ні.
Справа в тому, що сексуальна об'єктивація і загальна об'єктивація жінок є КУЛЬТУРНО ЗУМОВЛЕНИМ ЗВИКЛИМ ЗАСОБОМ ПОВОДЖЕННЯ ЧОЛОВІКА З ЖІНКОЮ.
Тобто, сім тисяч років культура, мистецтво та релігія стверджують, що чоловік це суб'єкт, персона, особа, а жінка - це таке щось, що існує при ньому і для нього. Її тіло існує для нього, щоб "давати" сексуальне задоволення, народжувати дітей, а як втратить товарний вигляд - їбошити борщі. Ну тобто, від борщів ніхто не звільнює й тих, чиє тіло ще викликає сексуальне бажання, але тут чоловіки можуть бути великодушнішими та поблажливішими до якості борщу.
У цетрі культури - Чоловік. Його думки, відчуття, бажання, його пеніс. Лапуся Борхес каже, що існують лише чотири сюжети: про облогу міста, повернення додому, пошук та самогубство бога. Гей, чи вже ніхто нікого не народжує, не виховує, не заробляє на хліб? Про це сюжетів не існує? Існує, але дуже мало, бо це не цікаво чоловікам. Якщо сюжет не крутиться довкола збудженого пеніса та насильства - навіщо він чоловікам?
Зазирніть у шкільну літературну програму: скільки в ній творів, написаних жінкою? А скільки - від жіночої особи? Щасливі ми, українці, маючи дещицю класиків-жінок, у росіян жодна кобіта не входить у плеяду "перших". Так, щось роздуплилося у "Срібну добу", та й по всьому.
Культура створена так, що жінка і на себе дивиться очима чоловіка. Мені кажуть, що я пишу як чоловік (та ще й подають це як комплімент) - овва, я все життя читала майже самих чоловіків та навчалася від них - тож як хто мені писати?
А тут з'явлася Кайлі Міноуг, заспівала "Сорочку геть!" - і все, в нас така вже рівність, що зашибися. Аж зараз!
(До речі, дякую![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
maryxmas, що підсадила на Галаванта, це прекрасно).
Так, жінки навчилися розкривати рота та вголос казати про свої еротичні й естетичні вподобання. А продюсери навчилися до цього прислухатися і давати жінкам м'язистих торсів та сідниць у кадрі. І мужички такі - "Он дивіться, нас також об'єктивують! Ай-яй-яй, ніхарашо, панове феміністки!"
Чого це ніхарашо? Дупа Камбербатча чи "шість банок" Армітеджа вже скасували вкорінений в культурі погляд на жінку як на річ? Шість банок проти шести тісяч років, коли вся культура крутилася довкола пеніса? Вам показали півголого Конана - і ви одразу відчули на собі віковічний меседж "Ти не людина, а інструмент для мене"?
Брешете, бо вам цей меседж не трансліювався. Бо майже вся культура людства - це п'єдестал для вас, і не намагайтеся розказувати нам, що стриптиз Тарзана вас скинув з цього постаменту та втоптав у бруд.
Не повіримо.
Коли заходить про об'єктивацію (інколи додають: сексуальну об'єктивацію) жінок, то насамперед чути стогін на кшталт цього:
Впрочем, можно всех кастрировать, тогда проблема решится, и никто никого не будет "объективировать", то есть желать.
Тут нема сенсу допитуватись, чи в людини просто така мамалига в голові, же воно не знає, чим сексуальне бажання відрізняється від об'єктивації, чи то вже не мамалига, а суцільний банош, і воно нездатне відчувати бажання, не об'єктивуючи жінку. У першому разі потрібний вчитель, у другому - вже лікар, і одразу мушу визнати, що лікарем я не є.
Отже, по-перше, треба розрізняти сексуальне бажання та об'єктивацію.
Людям, які хоч трошки тямлять на мовознавстві чи мають мовну чуйку, очевидно, що об'єктивація - то від слова "об'єкт", себто - предмет, річ, безсловесна та безчуйна, призначена для того, же б нею користався суб'єкт - тобто, персона з розумом та почуттями.
Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.
В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?
Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.
Закважте собі ще одне: щоденно ми об'єктивуємо людей, будь-якої статі, від яких нам потрібна лише функція. Продавець у супермаркеті, кондуктор у транспорті, будь-хто, маючи справу з сотнями людей щоденно, об'єктивує їх, бо, як шукатиме особистого контакту, то скоро збожеволіє. Кожен з нас денно провадить кілька (десятків, сот) інтеракцій, протягом яких об'єктивує контрагентів, а контрагенти його, бо це дуже економить психічний ресурс.
Це нормально. Ну тобто - це ненормально, від природи ми призначені до життя спільнотами у 30-100 осіб, а об'єктивація - це засіб не піддаватися стресові. Але, поки ти складаєш собі у цьому звіт і не починаєш насправді думати, що інші люди твої речі - це нормально.
(А якщо ти насправді починаєш так думати, то це соціопатія, і ні, ти не становишся від неї схожий на Шерлока, ти становишся схожий на мудака.)
А отепер про секс.
Сексуальна об'єктивація - це коли ти ставишся до сексу як я ото до чашки чаю, а до людини, з якою хочеш мати секс - як до чайника, пакетика та плитки з сірниками. Використав, задовольнив потребу - гудбай.
Тобто, сам секс у цьому разі - не акт спілкування з іншою особою, а акт мастурбації з використанням іншої особи як предмета.
Чи може жінка в такий спосіб використовувати чоловіка? Ще б пак. Тут постає питання "навіщо", бо такий акт я вважаю неповноцінним та надто ресурсовитратним, та ще й без гарантії якості. Хороша мастурбація краще, з якого боку ні подивишся. Але на колір і смак товариш не всяк, як хтось має зиск з сексуальної об'єктивації чоловіків, то чом би й ні.
Справа в тому, що сексуальна об'єктивація і загальна об'єктивація жінок є КУЛЬТУРНО ЗУМОВЛЕНИМ ЗВИКЛИМ ЗАСОБОМ ПОВОДЖЕННЯ ЧОЛОВІКА З ЖІНКОЮ.
Тобто, сім тисяч років культура, мистецтво та релігія стверджують, що чоловік це суб'єкт, персона, особа, а жінка - це таке щось, що існує при ньому і для нього. Її тіло існує для нього, щоб "давати" сексуальне задоволення, народжувати дітей, а як втратить товарний вигляд - їбошити борщі. Ну тобто, від борщів ніхто не звільнює й тих, чиє тіло ще викликає сексуальне бажання, але тут чоловіки можуть бути великодушнішими та поблажливішими до якості борщу.
У цетрі культури - Чоловік. Його думки, відчуття, бажання, його пеніс. Лапуся Борхес каже, що існують лише чотири сюжети: про облогу міста, повернення додому, пошук та самогубство бога. Гей, чи вже ніхто нікого не народжує, не виховує, не заробляє на хліб? Про це сюжетів не існує? Існує, але дуже мало, бо це не цікаво чоловікам. Якщо сюжет не крутиться довкола збудженого пеніса та насильства - навіщо він чоловікам?
Зазирніть у шкільну літературну програму: скільки в ній творів, написаних жінкою? А скільки - від жіночої особи? Щасливі ми, українці, маючи дещицю класиків-жінок, у росіян жодна кобіта не входить у плеяду "перших". Так, щось роздуплилося у "Срібну добу", та й по всьому.
Культура створена так, що жінка і на себе дивиться очима чоловіка. Мені кажуть, що я пишу як чоловік (та ще й подають це як комплімент) - овва, я все життя читала майже самих чоловіків та навчалася від них - тож як хто мені писати?
А тут з'явлася Кайлі Міноуг, заспівала "Сорочку геть!" - і все, в нас така вже рівність, що зашибися. Аж зараз!
(До речі, дякую
maryxmas, що підсадила на Галаванта, це прекрасно).Так, жінки навчилися розкривати рота та вголос казати про свої еротичні й естетичні вподобання. А продюсери навчилися до цього прислухатися і давати жінкам м'язистих торсів та сідниць у кадрі. І мужички такі - "Он дивіться, нас також об'єктивують! Ай-яй-яй, ніхарашо, панове феміністки!"
Чого це ніхарашо? Дупа Камбербатча чи "шість банок" Армітеджа вже скасували вкорінений в культурі погляд на жінку як на річ? Шість банок проти шести тісяч років, коли вся культура крутилася довкола пеніса? Вам показали півголого Конана - і ви одразу відчули на собі віковічний меседж "Ти не людина, а інструмент для мене"?
Брешете, бо вам цей меседж не трансліювався. Бо майже вся культура людства - це п'єдестал для вас, і не намагайтеся розказувати нам, що стриптиз Тарзана вас скинув з цього постаменту та втоптав у бруд.
Не повіримо.
no subject
другий спосіб, той самий Б, на рівні великого соціуму ще нікому не вдалося запровадити на добровільних засадах; він запроваджується через покарання та примус; для цього група, яка домінує, має стати на захист жертв раніше дозволеного соціального насильства, заборонити це насильство, а своє власне, організоване насильство переспрямувати в бік вчорашніх вільних насильників;
іншої методи людство не знає;
тобто на конкретному прикладі "чоловіки і жінки" це відбувається так:
1) в суспільстві є група з чоловіків (або з чоловіків і виключних, поодиноких жінок), яка наділена владою і механізмами організованого насилля (суди, армія, поліція, ескадрони смерті, бойовики мафії);
2) в певний момент цій групі стає дуже невигідно, щоб жінки були нерівноправними із чоловіками, а вигідне протилежне, трохи вирівняти ситуацію з правами (наприклад, у період світових війн і мобілізаційних армій було вигідно залучити жінок до промислового виробництва, соціальних послуг, а також надавати їм мінімальну освіту, бо вони мали наглядати за якістю освіти дітей, лікування тощо; 25 років по тому вичерпалися можливості розвитку споживчого ринку за рахунок чоловіків-споживачів, і стало вигідно залучити жінок до розпорядження грошима і широкого споживання);
3) група домінантів, еліта, раніше дозволяла безкарне насильство і експлуатацію жінок, але заради своє вигоди обертає машину соціального насильства в бік чоловіків, частково вирівнюючи позиції статей;
4) культура та соціалізація повертаються в той бік, куди повернулося організоване насильство, тобто мама з татком, сусіди, школа, друзі, кіно починають навчати хлопців і дівчаток, як треба поводитися за новими правилами, і якщо нові правила застосовуються жорстко, то за два покоління формується нова культура; ті, хто виросли за нової культури, на 90% не рефлексують, чому становище саме таке, а пояснюють його "цивілізацією", "милосердям" і "справедливістю", для них завжди так було, всі цивілізовані люди саме так роблять, інакше роблять психи, злочинці і варвари;
так, до "великого повороту" у суспільстві можуть бути організації та рухи "бунтівниць", які вимагають для жінок прав, але такі групи малі, слабкі і не можуть перемогти, перемагають вони, коли рух еліти і їх рук складаються за векторами;
так, можна насильницьким шляхом замінити еліту на іншу групу, яка практикує інші цінності - рівності за гендером, але впровадити нові цінності на все суспільство все одна неможливо без соціального насильства і примусу; ніхто не чув, щоб владу силою захопили жінки;
тобто, жодного добровільного царства справедливості ніхто ніде не будував;
навіть про Христа розповідають, що його вбили, Бог всемогутній не може змінити суть людства без війни, голоду, смерті, тимчасового царства антихриста і другого пришестя / загибелі світу людей, бо за допомогою проповіді змінюється лише незначна меншість;