Отепер вже рецензія!
Зоряні війни: Пробудження сили
І знов повторю: зажерлися.
Забули, як позіхали, роздираючи рота, на «Примарній загрозі». Як намагалися скласти докупи події «Атаки клонів» та виколупати з цієї купи хоч якусь логіку. Як прагнули розвидіти Джа-Джа і ховалися в фейспалмах від того, що Лукас нам дав замість мотивації для переходу Анакіна на Темний Бік. Як силувалися полюбити Приквельну трилогію, бо знали: інших Зоряних Воєн в нас не буде!
Захотіли неможливого. Повернення свіжості перших вражень. Наче хтось може її повернути. Людоньки, даруйте мені цю банальність, але перші враження від «Зоряних воєн» бувають лише раз у житті. Лише раз можна підскочити від несподіванки, почувши «Я твій батько».
Мабуть, я отримала задоволення від «Пробудження сили» з двох причин:
- По-перше, я не чекала від Дж. Дж., що він пройде пішки по водах. Я знала, на що він здатний, завдяки двом Стар Трекам: не мудруватий фантастичний бойовик з помірковано дурним сюжетом, дурість якого дійде до тебе не одразу,бо у момент перегляду ти будеш захоплений стрибками героїв з халепи в халепу. Я знала також те, власне, про що написала вище: мені вже не буде 15 і я не побачу вперше в житті юного синьоокого Марка Гемілла. Цей фарш вже не можна провернути назад. Амінь.
- По-друге, я не читала майже ніц з «Розширеного всесвіту» та не дивилася «Війни клонів». Отже, моє сприйняття не було зіпсоване знанням зайвих подробиць із життя родини Скайуокерів-Соло. Хоча… я трохи оскоромилася з якимось коміксом, що його купила якось на ДР синові. Там Люк навчився так хвацько ходити на Темний Бік, наче до вітру, і я вирішила того комікса розвидіти. Та й по всьому.
Розширений Всевіт взагалі міцно насрав фанатам, бо сотні авторів за тридцять років налопатили стільки, що всі, всі можливі сюжетні перебіги були ними заздалегідь спалені. У Розширеному Всесвіті, виявляється, теж був син Хана та Леї, що пустився Темного Боку. Усьо заспойлено нах. Одна я така красива сидю в кінотеатрі та лускаю уявний попкорн. І отримую задоволення.
Бо, по-перше, кіно зняте правильно. За рецептурою. Перший (фальшивий) протагоніст з’являється на першій хвилині, другий – майже справжній – на шостій, найсправжніший на одинадцятій, весь розклад ясний з п’ятнадцятої. При цьому куняти під довгі діалоги Містерів Експозиція не доводиться, одразу ж починається стрілянина,біганина, полон, катування, втеча, моральні терзання й лазіння по таємних печерах, які насправді є нутрощами роздовбаного зоряного дестроєра.
І нарешті, нарешті нам ПОКАЗУЮТЬ, а не розказують. Деталі, маленькі рисочки, рухи, погляди, жести. Саморобна лялька в розваленому імперському танку, де живе Рей, довгі рядки подряпин на стінах, погляд з-під лоба: «Цей дроїд не продається!». Не треба довго патякати, що колись в небі й на землі Джакку точилися запеклі бої між Республікою та Імперією – бо скрізь валяється роздовбана імперська техніка, і цілі поселення харчуються з неї, вимінюючи запчастини на їдло. Божечки, Лукасе, якого біса ти не продав франшизу двадцятьма роками раніше! Я хочу приквельну трилогію від Абрамса!
По-друге, візуальна стилістика, наближена до класичної трилогії. Я так скучила за нею. Закоханий у спецефекти та іграшки Лукас візуальними розкошами Приквельної трилогії створив новий погляд на Класичну трилогію: це світ, який марніє, зводиться на манівці. Предтеча Імперії, Торгова федерація, кидала у бій мільйони дроїдів. Хитрий Сідіус десь зумів заникати бюджетні гроші Республіки та створити на них багатотисячну армію клонів – то страшно подумати, якою могла би бути армія, створена коштом реального галактичного бюджету.
Імперія, що вербує рекрутів,яких не може до ладу навчити стріляти, виглядає у порівнянні жалюгідною. Поки не було з чим порівнювати, вона жалюгідною не виглядала.
Але ту ніц вже не поробиш, канон бо є такий канон, і Абрамс ще посилює сугубо й трегубо той занепад: може, десь там і є бані та вежі Корусканту, але нам їх не покажуть. Лише обшарпаний фронтир, партизанський побут бази Спротиву та мертві коридори військових баз Першого Порядку. Ми знов у світі кресів, де закон тайга, прокурор ведмідь. І знов усе шкворчить та полихає у нетрях «Тисячолітнього сокола». Я це люблю, а ви як хочете.
Третє. Персонажі. Так, я саме про нових. Рей, Фін та Бібі.
Не розумію тих патьоків НЕНАВИСТІ, що на них зараз ллють. Вони гарні. Вони живі. В кожного з них є своя сюжетна арка: Рей ПРАГНЕ героїки та подвигів, Фін від них ТІКАЄ, але обидва вони шукають насамперед звільнення: Фін – від нав’язаної ролі убивці без обличчя та імені, Рей – від марудного чекання. І вони знаходять свободу.
І так, я вважаю, що обидва актори добре грають. Насамперед Фін, який у перші хвилини фільму показує нам страх, розпач, відчай – і все це з кінвою на голові. От ви зможете показати відчай з кінвою на голові? Я – ні.
Дуже органічна ця передача естафети від старих персонажів новим: те, як Рей та Хан перехоплюють одне в одного думки, закінчуючи речення одне за одного, як Рей взагалі реагує на Хана, а він на неї, як нарешті вона робиться напарницею та другим пілотом Чубакки…
Але ніде правди діти, арка Рей – то жіноча версія арки Люка з «Нової надії». Роль та арка Фіна глибші. Він від початку грає за «поганих хлопців», робиться учасником (хоча й пасивним) масового розстрілу, потім знаходить в собі силу й засоби для втечі, а потім ще кілька разів намагається втекти… кожного разу обираючи повернутися й битися. Агов,такого персонажа в старому каноні не було! Усі штурмовики були однакові й безликі, просто героям на постріляти.
Фін хороший, але його мало. Тому його моральне перекування виглядає дещо невірогідно. Проте, я не приймаю претензій на кшталт «Як він міг стріляти у товаришів». А що ще з такими товаришами робити? Нє, можна ще, як Фазму, у сміттєзбірник. Теж гарний варіант.
Отже в фільмі є багато хорошого. А тепер скажемо, що в ньому поганого.
ВСЕ, ЩО ПРО ЛИХОДІЇВ, ЗЛО ТА ТЕМНУ СТОРОНУ!
Тут треба власне пояснити, що я маю на увазі.
Ні, мене не тіпає від того, що перемога повстанців у «Поверненні джедая» була марною. Саме цей момент з біса актуальний, особливо для жителів пост СРСР, які так само блискуче проїбали власну Республіку. Мені не треба пояснювати, чому Лея не президент і звідки взявся Верховний Порядок – ми, блять, межуємо з цим Верховним Порядком по п’яти областях. Це в Абрамса вийшла художня правда.
Але ж йоппаламать, чому Абрамс нічого не міг придумати кращого, ніж побудувати чергову вундервафлю та роздовбати її у фіналі? Це найдебільніший момент цього кіна. Усе, що пов’язане зі Старкіллером, просякнене дубілізмом та суцільною розумовою деградацією. Старкіллер і є тією здоровезною діркою в сюжеті, в яку провалюється нахуй все добре, розумне й вічне, що було у перших 80 хвилинах фільму. Це якась всесвітня пизда, якою все накривається!
Найпаскудніше в ньому те, що він, цей Старкіллер, на хрін не потрібний для сюжету. Абрамсові треба було відправити героїв у «серце темряви»? Хай йому біс, вони все одно прямували туди визволяти Рей з полону! Макгафіном, довкола пошуків якого триває вся метушня, однаково працює Люк Скайуокер! На дідька Абрамс вирішив, що він Майкл Бей? Навіть Лукас, ЛУКАС у найгірші моменти Приквельної трилогії не додумався сказати собі «А давай-но наші герої знов роздовбуть якусь величезну супер-дупер хню!» Навіть він розумів, що це саме дно несмаку. Навіть він, Джей-Джею!
Ні, я не пащекуватиму на Кайло Рена. Я скажу штуку, яка багатьом не сподобається, але це не перша сказана мною штука, яка багатьом не сподобається. Кайло Рен – це краще, що є на темній стороні. Отакої. Краще. Дарма, що воно дурнувате емо, яке косплеїть Дарта Вейдера – в нього є індивідуальність. Ну, ще трохи Фасма з індивідуальністю. Всі інші – клони. Сноук – клон Палпатюхи, Хакс – Таркіна. Тільки на те й годний, аби парувати його з Кайлом у фіках та артах. Є дууууже млявенька надія, що у наступних фільмах. Ой-ой-осеньки, це край, я сподіваюся на сіквели! Це можна було б побудувати такий гарнісінький трикутник: Лея - світла матір, Афіна, богиня-воїтелька, розум та мудрість; рей - юна Артеміда, мисливиця, діва - і Геката, стара, мудра та зла відьма. Її міг би зіграти Серкіс. Абрамсе, чому ти мислиш так… Квадратно?
Гаразд, я все ж таки закінчу на світлій ноті. Коли я дивилася «Пробудження Сили», я на десять хвилин відчула, що мені знов п’ятнадцять. Це не був якийсь єдиний десятихвилинний фрагмент (хоча, коли герої бігали по кораблю Хана Соло від дупоротих восьминогів, було майже як у старі добрі часи), це були окремі моменти, розкидані по двом годинам кіна як квіти по болоту. Але… так. Я відчула, що мені знов п’ятнадцять.
Якби ми не зажерлися, цих хвилин могло би бути більше.
І знов повторю: зажерлися.
Забули, як позіхали, роздираючи рота, на «Примарній загрозі». Як намагалися скласти докупи події «Атаки клонів» та виколупати з цієї купи хоч якусь логіку. Як прагнули розвидіти Джа-Джа і ховалися в фейспалмах від того, що Лукас нам дав замість мотивації для переходу Анакіна на Темний Бік. Як силувалися полюбити Приквельну трилогію, бо знали: інших Зоряних Воєн в нас не буде!
Захотіли неможливого. Повернення свіжості перших вражень. Наче хтось може її повернути. Людоньки, даруйте мені цю банальність, але перші враження від «Зоряних воєн» бувають лише раз у житті. Лише раз можна підскочити від несподіванки, почувши «Я твій батько».
Мабуть, я отримала задоволення від «Пробудження сили» з двох причин:
- По-перше, я не чекала від Дж. Дж., що він пройде пішки по водах. Я знала, на що він здатний, завдяки двом Стар Трекам: не мудруватий фантастичний бойовик з помірковано дурним сюжетом, дурість якого дійде до тебе не одразу,бо у момент перегляду ти будеш захоплений стрибками героїв з халепи в халепу. Я знала також те, власне, про що написала вище: мені вже не буде 15 і я не побачу вперше в житті юного синьоокого Марка Гемілла. Цей фарш вже не можна провернути назад. Амінь.
- По-друге, я не читала майже ніц з «Розширеного всесвіту» та не дивилася «Війни клонів». Отже, моє сприйняття не було зіпсоване знанням зайвих подробиць із життя родини Скайуокерів-Соло. Хоча… я трохи оскоромилася з якимось коміксом, що його купила якось на ДР синові. Там Люк навчився так хвацько ходити на Темний Бік, наче до вітру, і я вирішила того комікса розвидіти. Та й по всьому.
Розширений Всевіт взагалі міцно насрав фанатам, бо сотні авторів за тридцять років налопатили стільки, що всі, всі можливі сюжетні перебіги були ними заздалегідь спалені. У Розширеному Всесвіті, виявляється, теж був син Хана та Леї, що пустився Темного Боку. Усьо заспойлено нах. Одна я така красива сидю в кінотеатрі та лускаю уявний попкорн. І отримую задоволення.
Бо, по-перше, кіно зняте правильно. За рецептурою. Перший (фальшивий) протагоніст з’являється на першій хвилині, другий – майже справжній – на шостій, найсправжніший на одинадцятій, весь розклад ясний з п’ятнадцятої. При цьому куняти під довгі діалоги Містерів Експозиція не доводиться, одразу ж починається стрілянина,біганина, полон, катування, втеча, моральні терзання й лазіння по таємних печерах, які насправді є нутрощами роздовбаного зоряного дестроєра.
І нарешті, нарешті нам ПОКАЗУЮТЬ, а не розказують. Деталі, маленькі рисочки, рухи, погляди, жести. Саморобна лялька в розваленому імперському танку, де живе Рей, довгі рядки подряпин на стінах, погляд з-під лоба: «Цей дроїд не продається!». Не треба довго патякати, що колись в небі й на землі Джакку точилися запеклі бої між Республікою та Імперією – бо скрізь валяється роздовбана імперська техніка, і цілі поселення харчуються з неї, вимінюючи запчастини на їдло. Божечки, Лукасе, якого біса ти не продав франшизу двадцятьма роками раніше! Я хочу приквельну трилогію від Абрамса!
По-друге, візуальна стилістика, наближена до класичної трилогії. Я так скучила за нею. Закоханий у спецефекти та іграшки Лукас візуальними розкошами Приквельної трилогії створив новий погляд на Класичну трилогію: це світ, який марніє, зводиться на манівці. Предтеча Імперії, Торгова федерація, кидала у бій мільйони дроїдів. Хитрий Сідіус десь зумів заникати бюджетні гроші Республіки та створити на них багатотисячну армію клонів – то страшно подумати, якою могла би бути армія, створена коштом реального галактичного бюджету.
Імперія, що вербує рекрутів,яких не може до ладу навчити стріляти, виглядає у порівнянні жалюгідною. Поки не було з чим порівнювати, вона жалюгідною не виглядала.
Але ту ніц вже не поробиш, канон бо є такий канон, і Абрамс ще посилює сугубо й трегубо той занепад: може, десь там і є бані та вежі Корусканту, але нам їх не покажуть. Лише обшарпаний фронтир, партизанський побут бази Спротиву та мертві коридори військових баз Першого Порядку. Ми знов у світі кресів, де закон тайга, прокурор ведмідь. І знов усе шкворчить та полихає у нетрях «Тисячолітнього сокола». Я це люблю, а ви як хочете.
Третє. Персонажі. Так, я саме про нових. Рей, Фін та Бібі.
Не розумію тих патьоків НЕНАВИСТІ, що на них зараз ллють. Вони гарні. Вони живі. В кожного з них є своя сюжетна арка: Рей ПРАГНЕ героїки та подвигів, Фін від них ТІКАЄ, але обидва вони шукають насамперед звільнення: Фін – від нав’язаної ролі убивці без обличчя та імені, Рей – від марудного чекання. І вони знаходять свободу.
І так, я вважаю, що обидва актори добре грають. Насамперед Фін, який у перші хвилини фільму показує нам страх, розпач, відчай – і все це з кінвою на голові. От ви зможете показати відчай з кінвою на голові? Я – ні.
Дуже органічна ця передача естафети від старих персонажів новим: те, як Рей та Хан перехоплюють одне в одного думки, закінчуючи речення одне за одного, як Рей взагалі реагує на Хана, а він на неї, як нарешті вона робиться напарницею та другим пілотом Чубакки…
Але ніде правди діти, арка Рей – то жіноча версія арки Люка з «Нової надії». Роль та арка Фіна глибші. Він від початку грає за «поганих хлопців», робиться учасником (хоча й пасивним) масового розстрілу, потім знаходить в собі силу й засоби для втечі, а потім ще кілька разів намагається втекти… кожного разу обираючи повернутися й битися. Агов,такого персонажа в старому каноні не було! Усі штурмовики були однакові й безликі, просто героям на постріляти.
Фін хороший, але його мало. Тому його моральне перекування виглядає дещо невірогідно. Проте, я не приймаю претензій на кшталт «Як він міг стріляти у товаришів». А що ще з такими товаришами робити? Нє, можна ще, як Фазму, у сміттєзбірник. Теж гарний варіант.
Отже в фільмі є багато хорошого. А тепер скажемо, що в ньому поганого.
ВСЕ, ЩО ПРО ЛИХОДІЇВ, ЗЛО ТА ТЕМНУ СТОРОНУ!
Тут треба власне пояснити, що я маю на увазі.
Ні, мене не тіпає від того, що перемога повстанців у «Поверненні джедая» була марною. Саме цей момент з біса актуальний, особливо для жителів пост СРСР, які так само блискуче проїбали власну Республіку. Мені не треба пояснювати, чому Лея не президент і звідки взявся Верховний Порядок – ми, блять, межуємо з цим Верховним Порядком по п’яти областях. Це в Абрамса вийшла художня правда.
Але ж йоппаламать, чому Абрамс нічого не міг придумати кращого, ніж побудувати чергову вундервафлю та роздовбати її у фіналі? Це найдебільніший момент цього кіна. Усе, що пов’язане зі Старкіллером, просякнене дубілізмом та суцільною розумовою деградацією. Старкіллер і є тією здоровезною діркою в сюжеті, в яку провалюється нахуй все добре, розумне й вічне, що було у перших 80 хвилинах фільму. Це якась всесвітня пизда, якою все накривається!
Найпаскудніше в ньому те, що він, цей Старкіллер, на хрін не потрібний для сюжету. Абрамсові треба було відправити героїв у «серце темряви»? Хай йому біс, вони все одно прямували туди визволяти Рей з полону! Макгафіном, довкола пошуків якого триває вся метушня, однаково працює Люк Скайуокер! На дідька Абрамс вирішив, що він Майкл Бей? Навіть Лукас, ЛУКАС у найгірші моменти Приквельної трилогії не додумався сказати собі «А давай-но наші герої знов роздовбуть якусь величезну супер-дупер хню!» Навіть він розумів, що це саме дно несмаку. Навіть він, Джей-Джею!
Ні, я не пащекуватиму на Кайло Рена. Я скажу штуку, яка багатьом не сподобається, але це не перша сказана мною штука, яка багатьом не сподобається. Кайло Рен – це краще, що є на темній стороні. Отакої. Краще. Дарма, що воно дурнувате емо, яке косплеїть Дарта Вейдера – в нього є індивідуальність. Ну, ще трохи Фасма з індивідуальністю. Всі інші – клони. Сноук – клон Палпатюхи, Хакс – Таркіна. Тільки на те й годний, аби парувати його з Кайлом у фіках та артах. Є дууууже млявенька надія, що у наступних фільмах. Ой-ой-осеньки, це край, я сподіваюся на сіквели! Це можна було б побудувати такий гарнісінький трикутник: Лея - світла матір, Афіна, богиня-воїтелька, розум та мудрість; рей - юна Артеміда, мисливиця, діва - і Геката, стара, мудра та зла відьма. Її міг би зіграти Серкіс. Абрамсе, чому ти мислиш так… Квадратно?
Гаразд, я все ж таки закінчу на світлій ноті. Коли я дивилася «Пробудження Сили», я на десять хвилин відчула, що мені знов п’ятнадцять. Це не був якийсь єдиний десятихвилинний фрагмент (хоча, коли герої бігали по кораблю Хана Соло від дупоротих восьминогів, було майже як у старі добрі часи), це були окремі моменти, розкидані по двом годинам кіна як квіти по болоту. Але… так. Я відчула, що мені знов п’ятнадцять.
Якби ми не зажерлися, цих хвилин могло би бути більше.

no subject
Единственная - но вот такенная, блять! - претензия у меня к сценарию. К этому пиздецу вместо сценария, который мог быть порождён только при полном разжижении мозга и паническом страхе придумать хоть что-нибудь новое (кроме Кайло Рена). Це якась всесвітня пизда, якою все накривається, точно! Ну и да, Старкиллер посередь этой пизды красуется, ога.
no subject
А сценарий вот до 80 минуты нормальный, реально, а дальше такое впечатление, что сценарист то ли запил, то ли был зверски изнсилован продюсером.
А как они умеют, я, блин, знаю.
no subject
no subject
Потому что если бы убрали нах Старкиллер, это был бы уже не клон НН, а вариация на тему. И не про планетарного масштаба вундервафель, а про дружбу.
no subject
Так сказать, закон жанра.
И заодно убрали Корусант. В "Прекрасный новый мир" он не вписывался. Зато теперь наступил настоящий Хаос.
no subject
no subject
no subject
То есть смысл не меняется - всё равно взорвали столицу и, судя по всему, республика как таковая уничтожена.
(Вместо неё будет куча мелких планет-государств, каждая со своим правительством).
В связи с этим интересно, будет ли Корусант в новой вселенной, или его решили целиком выпилить?
no subject
no subject
(Вместо неё будет куча мелких планет-государств, каждая со своим правительством).
Хоррроший вопрос.. Сенат то выпилили, но дело не только в Сенате.
no subject
no subject
А тут даже Рэй не заметила, что что-то там взорвали.. Ну вот такая новая столица.
Но да, клоны планет из офф трилогии вместо планет оригинальных поддостали.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Ладно, хорош бухтеть)... Просто подожду. И посмотрю (не кино).
no subject
no subject
no subject
no subject
"Божечки, Лукасе, якого біса ти не продав франшизу двадцятьма роками раніше! Я хочу приквельну трилогію від Абрамса!"
"Ні, мене не тіпає від того, що перемога повстанців у «Поверненні джедая» була марною. Саме цей момент з біса актуальний, особливо для жителів пост СРСР, які так само блискуче проїбали власну Республіку. Мені не треба пояснювати, чому Лея не президент і звідки взявся Верховний Порядок – ми, блять, межуємо з цим Верховним Порядком по п’яти областях. Це в Абрамса вийшла художня правда."
"Кайло Рен – це краще, що є на темній стороні. Отакої. Краще. Дарма, що воно дурнувате емо, яке косплеїть Дарта Вейдера – в нього є індивідуальність."
no subject
(Но я предвкушала, что в "обидва" будет другая гласная в середине! У нас тоже "abidvi" - но "abudu"!..).
no subject
Первый раз он всё ломает, когда ему сообщают, что дроиду помог бежать перебежчик Финн - странное поведение которого сам Кайло приметил ещё на Джакку, но решил, что хрен с ним, есть заботы поважнее. А если бы придал этому больше значения... А-а-а-а, факап!
Второй раз он всё ломает, когда сбегает Рей. А кто оставил одного штурмовика её охранять, кто сбежал от неё в полном раздрае, когда она залезла ему в башку? А-а-а-а, факап!! (Ну и плюс то, что Рей сбежала, такая ценность ведь.)
no subject
no subject
_______________
Справедливости ради, Лукас сделал это уже в классической трилогии - в 6 серии взорвал Звезду Смерти номер 2. И в приквельной тоже, когда юный Анакин по воле Лукаса взорвал гигантский корабль Торговой Федерации, который от Звезды Смерти недалеко ушел:
no subject
no subject
Що ще круто -- актори постаріли пропорційно героям. От це да, це круто -- пройшло десь стільки років скільки й тут у нас :).
no subject
Вона таки сіла на місце Хана:
no subject
Бен, да. Но тому с учителем больше повезло. Ну вот что им стоило воткнуть вместо сушеного Сноука Люмию из Расширенной Вселенной? И за Гекату бы сошла на раз-два, и роль Вейдера (включая ведро на голове) в глазах Бена бы отыграла...
no subject
С героями фанфиков вообще своеобразная ситуация: по лицензионному соглашению они принадлежат правообладателям протографа (в данном случае Лукасу), а по факту - самим авторам фанфиков.
Чтобы ввести в сериал, нужно покупать права много раз - у Лукаса, и у авторов всех фанфиков, где данный персонаж упоминается. Иначе можно попасть в различные неприятные ситуации (это головная боль для юристов).
Поэтому в американской практике не принято использовать фанфики в сиквелах, за редкими исключениями.
no subject
no subject
no subject
no subject
В Расширенной Вселенной, кстати, о которой печалятся радикальные фанаты, этих звезд и планет смерти было взорвано просто неприличное количество.
no subject
...тридцать первого декабря... :))
no subject
no subject
no subject
Хотя это too much ремейк, чем мне бы хотелось, но для меня там есть Финн и Кайло. Особенно Финн, любимый персонаж. Что может быть прекраснее олицетворенного штурмовика, причем таким честным способом, не приписывая ему ни ума, ни смелости, ни сноровки?) ничего, кроме доброты, wow.
no subject
no subject
Божечки, Лукасе, якого біса ти не продав франшизу двадцятьма роками раніше!
Олю, шкода що Ви цього йому не написали з тією же гарячніст'ю двадцять років тому! він би продав :))
no subject
no subject
no subject
Есть вариант, что в Ордене всех бойцов так готовят, но тогда непонятно, как Орден вообще воюет.
no subject
Посттравматическое стрессовое расстройство?
Я думаю, что вариант с такой подготовкой в ордене вполне годный. Штурмовики хороши только, когда стреляют в безоружных, если подумать. Когда они встречают сопротивление, империя-орден просто заваливает численным превосходством, количеством штурмовиков, которые ложатся штабелями. На самом деле это вполне логично, если они не в грош не ставят человеческую жизнь. Более того, такое даже реально существует в нашем мире.
no subject
Рей в не второй пилот Чубакки: это Чуббакка ее второй пилот - она села в левое кресло. Это кресло командира корабля. И в авиации и в ЗВ :).
no subject