Накахара Тюя. Сором

[morreth]

З якої причини соромом повниться серце?
Осінній день, білий вітер, тінисті гори.
Моторошні старі буки стоять
По коліно в зів’ялім листі,
Переплітають гілки на тлі неба, з якого
Духи померлих дітей очицями блимають,
І над строкатими смушками полів віддалених
Плететься тканина снів та видінь прадавніх.
Моторошні старі буки стоять
По коліно в зів’ялім листі,
У просвіти між ними так лагідно дивиться
День – наче старша сестра, наче ти, колишня.
Цей день, це його зіниці в просвітах між буків,
Що лагідно сяють, немовби сестрині очі.
Слабке полум’я минулого, що сяє так ясно.
То з якої ж причини сором наповнює серце?

Comments

[freya-victoria.livejournal.com]

Гарно

[morreth.livejournal.com]

Дяка. Потрохи перекладатиму з японського "срібного віку".

[ojts.livejournal.com]

Як таке коментувати..
Дякую.

[nutuzh.livejournal.com]

Сподіваюсь, що ми будемо ще бачити переклади японської поезії українською.

[hao-grey.livejournal.com]

Дуже гарний, проникливий текст, дуже "видимий" - ніби увесь цей день стає перед очима. І буки ці, і осінь ця гірська... Дякую за переклад!

[pawel-motornyj.livejournal.com]

"от що значить дитя 90стих(коли була практично відсутня україномовна художня література на рнку) досі гірше сприймаю український художній переклад ніж російський, і це при моєму націоналізмі. Притому що з дубляжем фільмів в мене прямо протилежна ситуація бо в часи мого дитинства він вже був і я його активно споживав"
кажу я сам про себе на правах офтопу