![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Фейсбуком принесло
Р. Кіплінґ «Солдат»
Зайшов я до пивниці раз, щоб горло промочить,
Аж чую: «Правила у нас, свій камуфляж змініть!»
Дівки за стійкою у сміх: «Тримайте, бо впаду!»
Я відвертаюся від них, на вулицю іду…
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, геть іди!»,
Але «Спасибі, наш герой», як дійде до біди.
Як дійде до біди, синки, великої біди.
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
В театр увечері пішов, не брав ні краплі в рот,
Пияк без клопотів пройшов, я знов надворі – от…
Навіть на виставці якій кричать: «Куди попер»,
Та щойно гряне, Боже мій, то садять у партер!
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, зовні жди!»,
Але «Героя наперед!», як дійде до біди.
Заграє барабан, синки, тоді вже в стрій іди,
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
Та що ж, пошарпався мундир, який ваш сон хранив,
Простий солдат – не командир, не густо заробив.
Попробуй, жевжику, разок, то й докоряй мені,
Зробити хутко марш-кидок з вагою на спині!
«Солдате, те, солдате, се! Напився вже, гляди!»,
Але «Там воля або смерть!», як ворогів ряди
Супроти нас ідуть, синки, що спробуй обійди,
Тоді «Там воля або смерть!», тоді вперед іди.
Ні, не герої ми, проте не сміття і не грязь.
Хоч не в казармі живете – не кращі й ви од нас!
Хто у тилу знай кривить рот від нас – людей простих,
То хай би сам пішов на фронт і там шукав святих.
«Солдате, те, солдате, се! Не швендяй, одійди!»,
Але коли повіє дим, то перші ми завжди.
Коли повіє дим, синки, коли повіє дим,
«Проходьте, пане, наперед» кричать мені завжди.
Держава пільги нам дає у цей буремний час,
Та важливіші речі є для нас, але й для вас.
Затямте – важко вам хіба – щоб кожен знати звик,
Що форма – честь, а не ганьба, якщо ти чоловік!
«Солдате, те, солдате, се! Із килима зійди!»,
Але коли ведуть вогонь: «Спаси і одведи!».
Вони кричать «Спаси!», синки, за них на фронт піди…
Солдат – не дурень, знає все. Та все ж іде туди.
Зайшов я до пивниці раз, щоб горло промочить,
Аж чую: «Правила у нас, свій камуфляж змініть!»
Дівки за стійкою у сміх: «Тримайте, бо впаду!»
Я відвертаюся від них, на вулицю іду…
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, геть іди!»,
Але «Спасибі, наш герой», як дійде до біди.
Як дійде до біди, синки, великої біди.
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
В театр увечері пішов, не брав ні краплі в рот,
Пияк без клопотів пройшов, я знов надворі – от…
Навіть на виставці якій кричать: «Куди попер»,
Та щойно гряне, Боже мій, то садять у партер!
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, зовні жди!»,
Але «Героя наперед!», як дійде до біди.
Заграє барабан, синки, тоді вже в стрій іди,
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
Та що ж, пошарпався мундир, який ваш сон хранив,
Простий солдат – не командир, не густо заробив.
Попробуй, жевжику, разок, то й докоряй мені,
Зробити хутко марш-кидок з вагою на спині!
«Солдате, те, солдате, се! Напився вже, гляди!»,
Але «Там воля або смерть!», як ворогів ряди
Супроти нас ідуть, синки, що спробуй обійди,
Тоді «Там воля або смерть!», тоді вперед іди.
Ні, не герої ми, проте не сміття і не грязь.
Хоч не в казармі живете – не кращі й ви од нас!
Хто у тилу знай кривить рот від нас – людей простих,
То хай би сам пішов на фронт і там шукав святих.
«Солдате, те, солдате, се! Не швендяй, одійди!»,
Але коли повіє дим, то перші ми завжди.
Коли повіє дим, синки, коли повіє дим,
«Проходьте, пане, наперед» кричать мені завжди.
Держава пільги нам дає у цей буремний час,
Та важливіші речі є для нас, але й для вас.
Затямте – важко вам хіба – щоб кожен знати звик,
Що форма – честь, а не ганьба, якщо ти чоловік!
«Солдате, те, солдате, се! Із килима зійди!»,
Але коли ведуть вогонь: «Спаси і одведи!».
Вони кричать «Спаси!», синки, за них на фронт піди…
Солдат – не дурень, знає все. Та все ж іде туди.
no subject
Был неказист и тесен зал,
Где пьёт рабочий люд.
Но тип за стойкой мне сказал:
«Тебе тут не нальют…».
А девка за его спиной
Добавила, смеясь:
«Вали, отсюда ты, родной,
Не разводи нам грязь!..»…
«Солдат, а ну, давай назад!..
Солдат, иди туда!..».
Ну, а «Спасибо!» говорят,
Когда у них беда…
Когда у них беда, мой брат,
Огромная беда!
Они «Спасибо!» говорят,
Когда у них беда…
Ну, что ж, тогда схожу в кино:
Тем более, не пил.
Но кресло занято давно,
И в нём сидит дебил:
«Давай, солдат, иди назад
И там, за дверью, жди…».
Но как идти в кровавый ад –
Поставят впереди…
Бурчат: «Ты думаешь, что нет
И без тебя проблем?»…
…но вдруг зажгут зелёный свет,
Когда придёт День «М».
Зажгут зелёный свет, мой брат,
Когда придёт День «М».
Все семафоры отворят,
Когда придёт День «М»…
Мы не снимаем униформ,
Когда Отчизна спит.
Нам не хватает на прокорм
И на нормальный быт.
Смеёшься, что солдат – поддат?..
Давай, смелей шути!..
Смеяться – это легче, брат,
Чем с выкладкой идти
«Солдат, вперёд, солдат, назад!..
На кой ты нужен хрен?..».
Потом «Герои!» говорят
Под гулкий вой сирен…
Под зычный вой сирен, мой брат,
Да, лишь под вой сирен
Они с улыбкой повторят:
«Герой ты, а не хрен!...».
Ну, да, мы не герои, вот…
Но мы и – не отстой –
Такой же, как и вы, народ,
К тому же – холостой!..
На нас глядят со всех сторон,
Очки вражды надев.
Да-да, у нас не пансион
Для благородных дев…
«Солдат, назад, солдат, вперёд…».
Да только в трудный час,
Когда густая мгла придёт,
Лишь он прикроет вас…
Лишь он прикроет их, мой брат,
И не опустит глаз…
И всё они ему простят
В свой самый страшный час.
Про деньги скажут и чины
И про систему льгот…
А нужно было до войны
Нас не держать за скот!
И дело вовсе не в пайках –
Вы докажите нам,
Что мы вам служим – не за страх
И что служить – не срам!
«Солдат, назад, солдат, вперёд!..
Куда ты лезешь, бля?..».
Но только он страну спасёт,
Когда горит земля…
«Солдат, назад, солдат, вперёд…».
Да вот он – взял и спас…
И знайте: он ещё придёт.
Придёт и спросит с вас!..
no subject
no subject