![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Фейсбуком принесло
Р. Кіплінґ «Солдат»
Зайшов я до пивниці раз, щоб горло промочить,
Аж чую: «Правила у нас, свій камуфляж змініть!»
Дівки за стійкою у сміх: «Тримайте, бо впаду!»
Я відвертаюся від них, на вулицю іду…
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, геть іди!»,
Але «Спасибі, наш герой», як дійде до біди.
Як дійде до біди, синки, великої біди.
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
В театр увечері пішов, не брав ні краплі в рот,
Пияк без клопотів пройшов, я знов надворі – от…
Навіть на виставці якій кричать: «Куди попер»,
Та щойно гряне, Боже мій, то садять у партер!
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, зовні жди!»,
Але «Героя наперед!», як дійде до біди.
Заграє барабан, синки, тоді вже в стрій іди,
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
Та що ж, пошарпався мундир, який ваш сон хранив,
Простий солдат – не командир, не густо заробив.
Попробуй, жевжику, разок, то й докоряй мені,
Зробити хутко марш-кидок з вагою на спині!
«Солдате, те, солдате, се! Напився вже, гляди!»,
Але «Там воля або смерть!», як ворогів ряди
Супроти нас ідуть, синки, що спробуй обійди,
Тоді «Там воля або смерть!», тоді вперед іди.
Ні, не герої ми, проте не сміття і не грязь.
Хоч не в казармі живете – не кращі й ви од нас!
Хто у тилу знай кривить рот від нас – людей простих,
То хай би сам пішов на фронт і там шукав святих.
«Солдате, те, солдате, се! Не швендяй, одійди!»,
Але коли повіє дим, то перші ми завжди.
Коли повіє дим, синки, коли повіє дим,
«Проходьте, пане, наперед» кричать мені завжди.
Держава пільги нам дає у цей буремний час,
Та важливіші речі є для нас, але й для вас.
Затямте – важко вам хіба – щоб кожен знати звик,
Що форма – честь, а не ганьба, якщо ти чоловік!
«Солдате, те, солдате, се! Із килима зійди!»,
Але коли ведуть вогонь: «Спаси і одведи!».
Вони кричать «Спаси!», синки, за них на фронт піди…
Солдат – не дурень, знає все. Та все ж іде туди.
Зайшов я до пивниці раз, щоб горло промочить,
Аж чую: «Правила у нас, свій камуфляж змініть!»
Дівки за стійкою у сміх: «Тримайте, бо впаду!»
Я відвертаюся від них, на вулицю іду…
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, геть іди!»,
Але «Спасибі, наш герой», як дійде до біди.
Як дійде до біди, синки, великої біди.
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
В театр увечері пішов, не брав ні краплі в рот,
Пияк без клопотів пройшов, я знов надворі – от…
Навіть на виставці якій кричать: «Куди попер»,
Та щойно гряне, Боже мій, то садять у партер!
«Солдате, те, солдате, се! Солдате, зовні жди!»,
Але «Героя наперед!», як дійде до біди.
Заграє барабан, синки, тоді вже в стрій іди,
Тоді «Спасибі, наш герой», як дійде до біди!
Та що ж, пошарпався мундир, який ваш сон хранив,
Простий солдат – не командир, не густо заробив.
Попробуй, жевжику, разок, то й докоряй мені,
Зробити хутко марш-кидок з вагою на спині!
«Солдате, те, солдате, се! Напився вже, гляди!»,
Але «Там воля або смерть!», як ворогів ряди
Супроти нас ідуть, синки, що спробуй обійди,
Тоді «Там воля або смерть!», тоді вперед іди.
Ні, не герої ми, проте не сміття і не грязь.
Хоч не в казармі живете – не кращі й ви од нас!
Хто у тилу знай кривить рот від нас – людей простих,
То хай би сам пішов на фронт і там шукав святих.
«Солдате, те, солдате, се! Не швендяй, одійди!»,
Але коли повіє дим, то перші ми завжди.
Коли повіє дим, синки, коли повіє дим,
«Проходьте, пане, наперед» кричать мені завжди.
Держава пільги нам дає у цей буремний час,
Та важливіші речі є для нас, але й для вас.
Затямте – важко вам хіба – щоб кожен знати звик,
Що форма – честь, а не ганьба, якщо ти чоловік!
«Солдате, те, солдате, се! Із килима зійди!»,
Але коли ведуть вогонь: «Спаси і одведи!».
Вони кричать «Спаси!», синки, за них на фронт піди…
Солдат – не дурень, знає все. Та все ж іде туди.
no subject
ТОММИ АТКИНС
Хлебнуть пивца я захотел и завернул в трактир.
- Нельзя! - трактирщик говорит, взглянув на мой мундир.
Девчонки мне смотрели вслед и фыркали в кулак.
Я усмехнулся, вышел вон, а сам подумал так:
"Солдат - туда, солдат - сюда! Солдат, крадись, как вор.
Но "Мистер Аткинс, в добрый путь!" - когда играют сбор.
Когда играют сбор, друзья, когда играют сбор.
"Любезный Аткинс, в добрый путь", - когда играют сбор".
Явился трезвого трезвей я в театральный зал.
Но пьяный щеголь сел на стул, где я сидеть желал.
Назад спровадили меня - под самый небосвод.
Но если пушки загремят, меня пошлют вперед!
Солдат - туда, солдат - сюда! Гони солдата вон!
Но если надо на войну, - пожалуйте в вагон.
В вагон пожалуйте, друзья, пожалуйте в вагон.
Но если надо на войну, пожалуйте в вагон!
Пускай вам кажется смешным грошовый наш мундир.
Солдат-то дешев, но хранит он ваш покой и мир.
И вам подтрунивать над ним, когда он под хмельком,
Гораздо легче, чем шагать с винтовкой и мешком.
Солдат - такой, солдат - сякой, бездельник и буян!
Но он храбрец, когда в строю зальется барабан,
Зальется барабан, друзья, зальется барабан.
Но он - храбрей, когда в строю зальется барабан.
Мы - не шеренга храбрецов и не толпа бродяг.
Мы - просто холостой народ, живущий в лагерях.
И, если мы подчас грешим - народ мы холостой, -
Уж извините: в лагерях не может жить святой!
Солдат - такой, солдат - сякой, по он свой помнит долг,
И, если пули засвистят, - в огонь уходит полк.
В огонь уходит полк, друзья, в огонь уходит полк,
Но, если пули засвистят, в огонь уходит полк!
Сулят нам лучший рацион и школы - черт возьми! -
Но научитесь, наконец, нас признавать людьми,
Не в корме главная беда, а горе наше в том,
Что в этой форме человек считается скотом.
Солдат - такой, солдат - сякой, и грош ему цена.
Но он - надежда всей страны, когда идет война.
Солдат - такой, солдат - сякой! Но как бы не пришлось
Вам раскусить, что он не глуп и видит все насквозь!