Интеллект и центропупие

[morreth]

Вот забавная штука - у людей, претендующих на звание интеллектуалов, почему-то страшные проблемы с тем, чтобы встать на чужую точку зрения. Хотя казалось бы, упражнение нехитрое для прокачанного мозга.

Ну, например:

Сцена, показанная в кино, развивается следующим образом: тринадцать гномов и Бильбо Бэггинс, после полутора фильмов сражений и дороги, приходят туда, где Торин, лидер гномов, ожидает найти секретный вход в потерянное гномское королевство Эребор. Этот вход открывается только в определенный день года (день Дурина) и у них есть расшифрованная карта, говорящая "Встань у серого камня, когда стрекочет дрозд, и заходящее солнце осветит замочную скважину последним лучом в День Дурина. "

Потом солнце садится за гору, а они так и не находят замочную скважину. И тогда Торин...мне больно даже писать это...Торин с отвращением выбрасывает ключ и все гномы начинают спускаться с горы, оставляя Бильбо, наблюдающего за каменной стеной. И именно поэтому Бильбо единственный видит как свет поднимающейся Луны внезапно выявляет искомую замочную скважину.

Киношный Торин с отвращением выбрасывает ключ и уходит?

Я бы так не сделал.

Вы бы так не сделали.

Мы по крайней мере подождали хотя бы час, на случай если еще какой-то луч солнца прорвется с той стороны горы, и даже тогда мы бы вернулись завтра, просто на всякий случай. И если бы и тогда не вышло, мы бы попытались еще через год. Мы бы не выбросили ключ. Мы бы не пошли сразу же обратно, как только что-то пошло не так.

Сценарист думал, что это будет Драматичный Момент - оставить Бильбо в одиночку смотреть на стену. Но ценой этого Драматичного Момента стал выход фильма со странными эксцентричными созданиями, которые думают не так как мы с вами; так что Драматичный Момент ощущается дурацким, по крайней мере для меня.

Ну вот ты умный чувак, задайся вопросом: А ЗРИТЕЛИ ПРОЖДАЛИ БЫ ЭТОТ ЧАС ВМЕСТЕ С ТОБОЙ?
Внимание-внимание, БОЛЬШОЕ ОТКРОВЕНИЕ: зритель платит свои кровные не за то, чтобы получить порцию рациональности и логики. Он платит за эмоциональный аттракцион. За американские горки, на которых тебя прокатят от торжества к поражению, разочарованию, злости, отчаянию, надежде и новому торжеству. Эти горки сценарист организовал на отлично. А что тебя, такого рационального, не имел в виду - так касса велела передавать, что ты в меньшинстве.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Розумієте, Ольго, от я людина не особливо інтелектуальна, й швидше емоційна, ніж раціональна, у мене досить низькі вимоги до "розуму", мотивації та раціональності героїв (спитайте у вираго, вона неодноразово мала можливість пересвідчится), я навіть на мультиках ведусь на усі сюжетні ходи, підскакую на місці, лякаюся, радію та співпереживаю героям із страшною силою. А надто складні кіно та літературу просто не сприймаю, не розумію.
Але коли Торін утинає щось таке, для мене фільм перетворюється на дешеву комедію, й уся моя емпатія сходить нанівець, залишаються передусім хіханьки. Тобто на це саме фільм для мене перетворився ще раніше, а описаний епізод був вже просто черговим "бугага, ні, вони знущаються".
Я, звісно, розумію, що знаходжуся у меншості. Але я навіть уявити не можу, як люди примудряються отримати "от торжества к поражению, разочарованию, злости, отчаянию, надежде и новому торжеству", а не "бугага, вони знущаються, навіщо так нуууудно?!" Тобто очевидно, що справа не "інтелекті" та "раціональності".

[morreth.livejournal.com]

Ну от умудряються. Не знаю, як :). Мабуть, через сині очі Армітеджа.

[virago-ghost.livejournal.com]

я для себе пояснюю це так: мені лізе в очі "як" викликають емоцію і створюють драматичні моменти, і це "як" просте і передбачуване, воно перекриває сам драматичний момент;
коли торін жбурляє ключ, всі йдуть, а більбо лишається, я вже наперед можу розказати майбутній "драматизм";
просто, очевидно, передбачуване, і ні для чого не суттєво - таке пояснення нудьги;
коли це "як" накладається на "я б сама так не зробила", то будь-який емоційний контакт із персонажем зникає;
ще я звернула увагу, що легше воно людям, які не співставляють паралельну хронологію різних сюжетних ліній, якщо так не співставляти автоматично дрібниці, то можна кожну сцену і її драматизм переживати ніби окремо, або на контрасті з тими сценами, що безпосередньо поруч із нею;
я б сказала, що мова про вузький і більш широкий контекст "повідомлення" кожної сцени, вони можуть бути різні, ці контексти, але або складаються, або не складаються і залишаються дірки

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ти знаєш мої проблеми із сприйняттям сюжетів, трохи складніших за "колобок". ))) І я люблю усі ці "милі" або просто видовищні сцени, санчата з кроликами та битви - мені таке подобається. Але коли герої... ось такі, навіть санчата та битви сприймаєш вже без задоволення, бо на все накладається "трешеве" враження (але в той же час воно недостатньо треш, щоб стати одним великим стьобом).