Спокуса, від якої треба втікати

[morreth]

І якій, на жаль, радо піддаються зараз навіть розумні люди - це спокуса з полегшенням зітхнути "Баба з возу" та ще й додати "Бо самі винні" стосовно зупинення соціальних виплат жителям Донбасу.

Україна призупиняє ці виплати, бо фізично не може забезпечити їх надходження адресатам. КРАПКА, ВЕЛИКА ТА ЖИРНА.

Ми не потребуємо жодних самовиправдань. Так, це погане рішення, нічого в ньому хорошого нема, але це єдине розумне рішення зараз: Україна не може гарантувати надходження грошей у Діру, тому й не посилає гроші у Діру.

Ну, не можемо та й край.

Знаєте, звідки береться бажання написали "За що боролися, на те й напоролися", "Донбасе, ти ж годуєш всю Україну, нагодуй себе" і всяке таке? Я знаю, бо відчуваю такі самі імпульси. Це наша застаріла нарцисична травма, це вона не дає нам визнати нашу слабкість та безпорадність перед лицем скрутного становища. В кожному з нас, я я вже казала, сидить маленьке Хуйло, яке шепоче, що краще бути паскудою, ніж слабаком.

Відкрию секрета Полушинелі: це найкращий засіб виглядати водночас і слабаком, і паскудою. Ондечки подивіться на Путіна - оце так ото воно виглядає збоку. Подобається?

Не треба прислухатися до свого внутрішнього Хуйла. Це робить тебе подібним до зовнішнього Хуйла.

Comments

[geneus.livejournal.com]

Я сам из Харькова, жил потом в Киеве, лето часто проводил в Изварино под Луганском у тети Мани. И родни у меня много осталось и в Харькове и на Донбассе.

Один из родственников, кстати, добровольцем в АТО воюет.
A родители жены племянника из Краматoрска - во время оккупации рашистами бежали к нему в Харьков, жили с ними. надо узнать сейчас: вернулись или не решаются пока.

Это не говоря о том, что считаю себя патриотом Украины.