Вот прямо-таки в точечку

[morreth]

Чем же Турция отличается от Украины? Людьми. И дело, как уже отмечалось выше, не в исламе.

Турецкие врачи бесплатно принимали и лечили пострадавших в стычках с полицией. Турецкие адвокаты бесплатно защищали арестованных участников демонстраций в судах. Турецкие обыватели бесплатно раздавали молоко и лимонный сок для пострадавших от слезоточивого газа. Протест против застройки парка и вырубки деревьев объединил религиозных и светских деятелей, правых и левых, курдов и турок. А над толпой реют портреты Ататюрка – главного светского авторитета страны.

А теперь, внимание, вопрос. Есть ли сегодня на Украине люди, готовые к жертвенной солидарности в рамках мирного протеста? Есть ли бессребреники, согласные помогать протестующим бесплатно, по мере сил? Нет. Чувство локтя сегодня на Украине – большая редкость, а демонстранты всех мастей демонстрируют себя почти исключительно за деньги.
Подробнее: http://www.rosbalt.ru/blogs/2013/06/06/1137359.html

Comments

[o-teren.livejournal.com]

Питання, де воно поділося тепер, звісно цікаве, але, пробачте, до чого тут турки і порівняння з ними? Давайте подивимося, де буде воно через сім років у турків. Або де воно було у них сім років тому.
То чого ж люди кажуть "Ми б ото пішли, та ж не маємо за ким"?
Люди багато чого кажуть. Я сам так інколи кажу. Інша справа, що вони при цьому мають на увазі. Я, наприклад, можу мати на увазі не лідера чи вождя, а якусь ідею і якусь організацію, яка ту ідею втілює. Ну й так: в організацій бувають лідери і "знамена". Он у турків таке є, хай навіть той лідер і покійний. Взагалі, імхо, таких "невождистських" людей, як українці, ще треба пошукати.
Загалом, причина наших невдач набагато краще сформульована нижче - "привычка к одноразовым усилиям". Так, не вміємо системно працювати. Всі ці закиди в якомусь особливому вождизмі, відсутності "чувства локтя" і т.д. - вторинні і скидаються на переведення стрілок. Все імхо, звичайно.