Вот прямо-таки в точечку

[morreth]

Чем же Турция отличается от Украины? Людьми. И дело, как уже отмечалось выше, не в исламе.

Турецкие врачи бесплатно принимали и лечили пострадавших в стычках с полицией. Турецкие адвокаты бесплатно защищали арестованных участников демонстраций в судах. Турецкие обыватели бесплатно раздавали молоко и лимонный сок для пострадавших от слезоточивого газа. Протест против застройки парка и вырубки деревьев объединил религиозных и светских деятелей, правых и левых, курдов и турок. А над толпой реют портреты Ататюрка – главного светского авторитета страны.

А теперь, внимание, вопрос. Есть ли сегодня на Украине люди, готовые к жертвенной солидарности в рамках мирного протеста? Есть ли бессребреники, согласные помогать протестующим бесплатно, по мере сил? Нет. Чувство локтя сегодня на Украине – большая редкость, а демонстранты всех мастей демонстрируют себя почти исключительно за деньги.
Подробнее: http://www.rosbalt.ru/blogs/2013/06/06/1137359.html

Comments

[nikitanik.livejournal.com]

Просто дивно читати такі речі!
Дивлюся ТБ-картинку з Турції - і згадую Майдан, Київ зимою 2004-го. Схожі картинки, і обличчя людей схожі!
І навіщо писати, що "турки, мовляв, повстали, а українці не повстали"?!
...Чи можна уявити собі націю, яка "повстає" кожний рік?
Чи можна уявити державу, де кожний рік відбувається Майдан?

[morreth.livejournal.com]

Вісім років минуло, і "покращення" настало.
Саме час трохи потурчитися, я вважаю. Саме час.

[nikitanik.livejournal.com]

Від нашого бажання (чи "вважання") хід історії не залежть.

[morreth.livejournal.com]

Чхати я хотіла на хід історії.

[nikitanik.livejournal.com]

☺

[o-teren.livejournal.com]

Теж подивований. Порівнюється непорівнюване. Причому, таке враження, що зумисно. Можна подумати, що в нас в 2004 не допомагали одне одному. Або от пасаж, щодо "Украина верит в лидеров и вождей": серед моїх кількох десятків знайомих, котрі так чи йнакше приймали участь в подіях 2004-року, отаких, котрі "вірять в лідерів", можна по пальцях однієї руки перерахувати.
Якесь дивне викривлення власної історії, і це ж лише кілька років з тих пір минуло. Що то далі буде.

[morreth.livejournal.com]

Можна подумати, що в нас в 2004 не допомагали одне одному.

І де ж воно поділося тепер?

серед моїх кількох десятків знайомих, котрі так чи йнакше приймали участь в подіях 2004-року, отаких, котрі "вірять в лідерів", можна по пальцях однієї руки перерахувати.

То чого ж люди кажуть "Ми б ото пішли, та ж не маємо за ким"?

[o-teren.livejournal.com]

Питання, де воно поділося тепер, звісно цікаве, але, пробачте, до чого тут турки і порівняння з ними? Давайте подивимося, де буде воно через сім років у турків. Або де воно було у них сім років тому.
То чого ж люди кажуть "Ми б ото пішли, та ж не маємо за ким"?
Люди багато чого кажуть. Я сам так інколи кажу. Інша справа, що вони при цьому мають на увазі. Я, наприклад, можу мати на увазі не лідера чи вождя, а якусь ідею і якусь організацію, яка ту ідею втілює. Ну й так: в організацій бувають лідери і "знамена". Он у турків таке є, хай навіть той лідер і покійний. Взагалі, імхо, таких "невождистських" людей, як українці, ще треба пошукати.
Загалом, причина наших невдач набагато краще сформульована нижче - "привычка к одноразовым усилиям". Так, не вміємо системно працювати. Всі ці закиди в якомусь особливому вождизмі, відсутності "чувства локтя" і т.д. - вторинні і скидаються на переведення стрілок. Все імхо, звичайно.

[nikitanik.livejournal.com]

*Якесь дивне викривлення власної історії*
Не просто викривлення - приниження. Насаджування меншовартості навіть у порівнянні з турками.(

[anton rakov (from livejournal.com)]

Чувство локтя возникает тогда, когда есть общность интересов. Очевидно, наши сограждане общности интересов, которые стоило бы отстаивать в массовых протестах, на данный момент не ощущают.

[avantiurist.livejournal.com]

Я не только член общества, я еще и политик, а самое худшее для политика – как мне кажется – рассуждать о том, какой у нас плохой народ. Поэтому я ищу объяснение причин инерции колониального мышления нашего народа в том, что его, во-первых, искусственно ставят на грань выживания. Во-вторых, через СМИ навязывают ему ложные цели и горизонты. В-третьих, еще одной причиной малой активности граждан своей страны есть привычка к одноразовым усилиям, «соломенному огню» в политике. Украинцы, поколениями выдрессированные репрессиями чуждой им власти, массово выходят на улицы тогда, когда чувствуют техническую возможность добиться перемен. В чем-то это логично: раз власть нас не слышит, то нужно выходить в момент выборов, чтобы скинуть такую власть.

Со всех сторон хорошее интервью, как бы к Луценко не относиться.

[variation0.livejournal.com]

в нас таке було, варто лише згадати ту ж Помаранчеву революцію, коли ми бігали з рюкзаками повними різнорозмірних термосів з різними чаями до Майдану і наливали їх змерзлим людям, і навіть мої знайомі олігархи закуповували їжу і власними машинами безкоштовно підвозили і роздавали на місці... але в нас зараз поганенько з ідеєю, з об'єднанням, самий відчай.

[morreth.livejournal.com]

Та було ж, я ж не кажу, що не було. Але де поділося?