![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Чому Шерлок скотився в сране гівно, і чому він, власне, був на це приречений
Все, що закидають серіалові, починаючи з третього сезону, справедливо.
Але... несправедливо.
Зараз поясню.
Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?
Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.
Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією.
До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.
Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.
Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.
А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.
У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.
Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.
Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.
Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.
Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".
Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.
Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся.
Але... несправедливо.
Зараз поясню.
Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?
Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.
Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією.
До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.
Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.
Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.
А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.
У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.
Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.
Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.
Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.
Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".
Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.
Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся.
no subject
no subject
no subject
no subject
В этом и была ценность сериального Холмса - в его умении логически распутать такие задачки, решить дело с "Собакой баскервилей" и т.д. Как только вместо этого началась психоделика "моя семья и другие животные" - можно говорить "бай" франшизе.
Я лучше "Она написала убийство" посмотрю.
no subject
А детектив, кторый зрителю скарливают как подачку, чтобы он зохавал психотриллер... ну я не знааааю.
no subject
Продавали они нам таки детективный сериал, пусть даже в варианте "криминальная драма" .
Поэтому он и назывался "Шерлок", а не "Ганнибал Лектор", и сценаристы делали много аллюзий с книгой, и т.д. Это было кино про экцентричного детектива, но эксцентричного в духе 21 века, а не 19-20.
И убийца из первого фильма - не маньяк, он киллер, работающий за деньги.
Мориарти - возможно, не совсем нормален, но при этом он игрвет не в психоделику. а в загадки.
Просто мне кажется, что тебе в этой истории больше нравился психотриллер, поэтому ты на нем и концентрировалась. А большому кол-ву народа психо-триллер как раз не нравился. поэтому многие забили на кино на 3-м уже сезоне. Такие как я- верили в лучшее но забьюто после 4-го.
Останутся только фанаты "психо"...
no subject
no subject
Беня мне не нравится, (в смысле. равнодушна), для меня самый симпатичный мужик фрншизы - Лейстрейд, но да - я тоже могу многое принять скажем в одном новом в моей жизни человеке, потому что он выше 2 метров с фигурой баскетболита, и просто смотреть на это вживую рнедалеко от себя очень доставляет :)
no subject