![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Чому Шерлок скотився в сране гівно, і чому він, власне, був на це приречений
Все, що закидають серіалові, починаючи з третього сезону, справедливо.
Але... несправедливо.
Зараз поясню.
Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?
Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.
Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією.
До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.
Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.
Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.
А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.
У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.
Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.
Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.
Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.
Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".
Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.
Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся.
Але... несправедливо.
Зараз поясню.
Ким є Шерлок Холмс (Ніцой, прасті, я так звикла)?
Ідеалом доби позитивізму. Людиною, яка пірнає у вир людських страстей, бажань, забобонів та злочинів, і випливає з того виру з перлиною істини, єдиної непереможної правди: правди факту. Бо факт є богом для людей позитивістської епохи, а Шерлок є його пророком. Кумедно, що сам Конан Дойль захоплювався спіритизмом та ще якоюсь містичною хрінню, але Шерлок Холмс жодного разу не погрішив проти позитивістської релігії факту: все, що в його справах здавалося містичним, отримувало міцне наукове підґрутя - ну або принаймні таке, яке здавалося міцним за життя Конан Дойля. Деякі з методів Холмса були науковою фантастикою на той час - дактилоскопію почали застосовувати лише через 20 років, хімічний аналіз - ще через кількась. Але тут ключовим словом є "науковою": якщо в світі є реактив, який дозволяє точно відповісти на питання, кров'ю чи бурою фарбою чи кетчупом заплямовано одяг, то знайти його то є лише питання часу.
Весь творчий метод Конан Дойля стоїть на тому, що дії Холмса й те, як він знаходить злочинців, здаються дивом, аж поки Холмс не деконструює хід власної думки перед читачем, реконструюючи картину злочину. Злочин перевертає чинний вікторіанський світ сторчака, Холмс знову розставляє все чинним порядком. Іррацональне робиться раціональним. Мстивий болотний привид виявляється витвором жадібного спадкоємця, копито диявола - наркотичним коренем, строката банда - свійською змією.
До того ж Холмс є суворим, але не ригідним моралістом. Він вірить, що стояти на варті закону - справа кожної чесної людини, але він кілька разів відпускав тих, хто переступав через закон, якщо вважав, що це в інтересах справедливості, і одного разу сам пішов на злочин, коли законними методами негідника було не защемити. Але його мораль також раціональна, вона базується на засадах розуму, а не на містичному досвіді.
Власне, це робить Холмса духом епохи. Архетипом.
Але є одна проблемка: епоха померла. В страшних судомах помирала близько 20 років, почала з газових атак під Іпром та кінець кінцем загнулася у Хіросімі. Розум не зміг стати новим Месією, чи, може, людство знову виявилося негідним свого Месії, але в розум воно більше не вірить.
А це значить, що воно не вірить у канонічного Холмса. Отже, не може його ані відтворити, ані пристосувати до сьогодення.
У сьогоденні рулить постмодерн, який не визнає жодних остаточних істин та спростовує, що такою істиною може бути факт. Навіть факт потребує інтерпретації. Але жодна інтерпретація не є істиною. На хвилиноньку глянемо в бік іншого постмодерного Холмса, зрежисованого Гаєм Річі - втіленням раціонального позитивістського розуму там є не Холмс, а його архіворог, Моріарті. До того ж, в усіх постмодерних інтерпретаціях Моріарті набуває рис найголовнішого суперзлодія, на той час, як в оригіналі він злодій епізодичний. І це не задурно: в постмодерному світі людина, яка "знає, як треба", може бути лише злом. Чи, принаймні, козлом, як Шерлок у першому сезоні.
Повернемося до нашого серіалу. Якщо він "зіпсувався", то був "зіпсований" з першої серії. Ви можете собі уявити класичного Холмса, який грав би з маніяком у його маніяцькі ігри? Власне, і антагоніст "Етюду в червоному" не був маніяком, це був цілком раціональний мститель.
Шерлок уже не може пірнути у темний вир за перлиною істини. Тобто, пірнути може, але фіг випливе, і всі чотири сезони нам показуватимуть, як він там брьохається. Холодний розум? Людина-арифмометр? Аж зараз. Нам з першого сезону дають Шерлока, в якого повна голова тарганів, і думка про себе як про "високофункціонального соціопата" просто є найбільшим з цих тарганів.
Недодали детективу? Та його від початку не було, суцільний психоаналіз. Бо таким наш час і таким є його мистецтво. Ані творці, ані глядачі більше не повірять у людину-арифмометр. Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів.
Але це лише пінка на поверхні. Сама цяпочка поляає в тому, щоб змусити аудиторію ганятися за власними тарганами та вчитувати в твій текст глибокі змісти, яких ти туди, власне, не клав. Бо в епоху постмодерну не текст головне, а інтерпретація. Тому нам ніколи не скажуть достеменно, як Шерлок врятувався з того даху. Завжди триматимуть на межі "ну, майже вгадали".
Ось чому френдстрічка поділилася на тих, хто верещить з радощів і тих, хто каже "Ніколи знову": перші радісно включилися в полювання на тарганів і власне вже не бачать різниці між тарганами героїв та власними. Решті полювання на тарганів набридло, або вони второпали, що давно вже полюють на власних, і Шерлок в тому не допоможе.
Є ще такі як я, котрі розуміють, що весь цей час полювали на власних тарганів... але пофігу. Я всю третю серію четвертого сезону плювалася, але в мене був катарсис, тому я напевне передивлятимуся.
no subject
Я таки звик до теплого лампового Голмса.
no subject
no subject
no subject
no subject
А психиатрические проблемы семьи Холмс меня не интересуют от слова совсем.
Знаешь, почему я как ребенок радовалась Мориарти, пока эти уроды не написали "5 лет назад"? Потому что даже 1 гипер злодей выживший после выстрела в голову - это лучше. чем вся та дебильная психиатрия, которую мы наблюдали всю серию, да и весь сезон.
И потому что Джимми, лапочка моя, задавал Шерлоку Загадки для мозгов. И из-за этих загадок 3 серию 1 сезона можно пересматривать бесконечно. Дебильных же сериалов, где кто-то ставит над кем-то психологические эксперименты, хоть пруд пруди. Есть еще и фильмы - с куда лучшими если не актерами актерами (хотя и это тоже), то хотя бы со сценарием.
Эти люди разучились делать детектив. Поэтому сейчас от сериала окончателно отвянут все, кто ради этого его смотрел.
PS Кстати. Кристофер Ли когда-то играл канонического холмса, надо найти и посмотреть.
no subject
no subject
no subject
3 серия 1-его сезона мне привиделась, ага.
Оля. просто если тебе нравился там не детектив, а что-то еще, не нужно говорит, что его там не было.
no subject
no subject
no subject
no subject
В этом и была ценность сериального Холмса - в его умении логически распутать такие задачки, решить дело с "Собакой баскервилей" и т.д. Как только вместо этого началась психоделика "моя семья и другие животные" - можно говорить "бай" франшизе.
Я лучше "Она написала убийство" посмотрю.
no subject
А детектив, кторый зрителю скарливают как подачку, чтобы он зохавал психотриллер... ну я не знааааю.
no subject
Продавали они нам таки детективный сериал, пусть даже в варианте "криминальная драма" .
Поэтому он и назывался "Шерлок", а не "Ганнибал Лектор", и сценаристы делали много аллюзий с книгой, и т.д. Это было кино про экцентричного детектива, но эксцентричного в духе 21 века, а не 19-20.
И убийца из первого фильма - не маньяк, он киллер, работающий за деньги.
Мориарти - возможно, не совсем нормален, но при этом он игрвет не в психоделику. а в загадки.
Просто мне кажется, что тебе в этой истории больше нравился психотриллер, поэтому ты на нем и концентрировалась. А большому кол-ву народа психо-триллер как раз не нравился. поэтому многие забили на кино на 3-м уже сезоне. Такие как я- верили в лучшее но забьюто после 4-го.
Останутся только фанаты "психо"...
no subject
no subject
Беня мне не нравится, (в смысле. равнодушна), для меня самый симпатичный мужик фрншизы - Лейстрейд, но да - я тоже могу многое принять скажем в одном новом в моей жизни человеке, потому что он выше 2 метров с фигурой баскетболита, и просто смотреть на это вживую рнедалеко от себя очень доставляет :)
no subject
no subject
no subject
И посмотри четвёртый сезон.
no subject
no subject
Популярність Шерлока від початку зросла на тому, що дорослим людям показали, що можна до сорока рочків розкидати іграшки і плюватися кашею у оточуючих, але татко все одно тебе безумовно любитиме, бо ти у нього таки-ий розумник! ІМХО, на цій не надто складній їдеї і тримаються всі найбільші фендоми - від "Стартрека" до "Сутінок".
А коли виявляється, що і у татка бувають погані дні, і за плювки кашею можна отримати в лоба, і що рано чи пізно настає час, коли треба злізти з горщика і взяти на себе відповідальність - хоч за собачку, хоч за братика/сестричку, хоч за того ж татка, народ почувається ошуканим, бо його позбавили надії сидіти у пелюшках до сивих мудей і, водночас, почуватися соціально корисною особистістю.
А щодо архетипу - мені ближче гіпотеза Даніеля Клугера, яку він розкриває у "Баскервільській містерії". Детектив -це архетип вартового на межі світів, який має таку саму хтонічну природу, як і злочинець, але грає "на стороні янголів". Підсвідомо ми не віримо у те, що звичайна людина, така, як ми, в змозі гармонізувати зруйнований всесвіт і вигнати наших демонів рушником за фіранку. Тому щороку з'являються тисячі детективів, тисячі достовірно прописаних персонажів, але знаковими, всесвітньо відомими, стають лише ті, що потрапляють у цей архетип.
Перші два сезони Шерлок і був хтонічною силою, істотою з-за межі, що грає на боці янголів. А потім він, як човен мушлями, почав обростати родиною, садибою, біографією - і диво скінчилося. Прописати Шерлока людиною, як на мене - це понизити його у статусі, з напівбогів перекваліфікувати в управдоми.
no subject
Моффат слил!
no subject
no subject
Проблема серіалу не в постмодернізмі, не в тому, що Шерлок Холмс - герой позитивізму, я лише "за" деконструкцію архетипу, персонажа, сюжету, фабули, фактів усіх разом чи кожного окремо, за те, щоб поставити все перелічене під сумнів і зірвати покрови, продемонструвавши, що істину ми побачити і встановити не можемо. Однак, щоб щось деконструювати чи піддати сумнівам, треба це "щось" мати, з уламків, які демонструє деконструктор це "щось", хай ілюзорне, хай помилкове, хай спростоване досвідом людством, але має поставати цілісним, хочч у вигляді уявної моделі.
Автори "Шерлока" загралися і почали використовувати виключно методи "Доктора Кто", де вся аргументи зводяться до дива ібога-з-машини, який раніше не був відомий глядачу.
З їх постмодернізму неможливо зворотнім процесом одержати те, що вони деконструюють і з чим грають: а ні Шерлока-детектива, а ні окремі оповідання, а ні психологію соціопатів та маніаків, а ні шпионські фільми, навіть комедію чи пародію - не одержати.
Тому, наприклад, для мене 2 серія останнього сезона була б прийнятною, якби інформаторка Шерлока лишилися його наркотичним марення, а не забутою сестрою. Історія псевдогеніального наркоші, який через марення звинуватив людину, як серійного вбивцю, без жодних доказів, ризикнув поставити на це власне життя, заохотив у цю гру знайомих, і не помилився - ото була б гарна деконструкція, гарна гра із каноном.
no subject
no subject
Саме так!
Я все намагався сформулювати, чому "Шерлок" мене більше не цікавить,
і от Ви так точно це описали.
no subject
А так-то я там просто всех люблю, вместе с тараканами, и если авторы сразу говорили, что это не детектив, а про детектива - то и никаких к этому вопросов. А всякие шутки и и танцы вокруг классического типа (архетипа?) весьма любопытны, да. Но в целом это скорее длинная-длинная история взросления, на мой взгляд. И игра с потайной мечтой "обычного человека" про человека необычного, Героя.
no subject
Когда он снимал для "Доктора Кто" отдельные эпизоды, получались шедевры. Когда ему доверили весь проект, он, на мой взгляд, не потянул.
(Я знаю, что среди любителей "Доктора" есть те, кто "за" Моффата и кто "против" - я против).
Но это дело вкуса, главная моя претензия в том, что Холмс кричит: "я не успеваю за своими мыслями!" , "Почему я так сказал?" "Почему мне это пришло в голову?".
Шерлок Холмс может жить в любом веке. Может переехать в Нью-Йорк и дружить не с мужчиной, отставным военным, а с женщиной, которая в армии не служила. Он может не употреблять наркотики (как в советской версии), а может быть законченным наркоманом. Может быть одиночкой, а может завести роман. Может носить знаменитую кепку, или выкрасить волосы в зеленый. Быть социопатом, казаться социопатом, или не быть и не казаться.
Но Шерлок Холмс должен знать, почему он сказал, что посетительница "тряслась в двуколке", или почему курьер - отставной сержант. И после его объяснений все кажется простым и логичным. Или это не Холмс. Когда он жалуется, что не успевает за мыслями... Это все равно что Карлсон, севший на диету и переставший хулиганить.
no subject
no subject
no subject
Бо ніхто більше не вірить у здоровий та бездоганний розум. Що більше володар цього розуму вважає себе здоровим та бездоганним, то більше в нього тарганів
Как поклонник Кэпа из фильмов Марвел, спрошу в свете этой цитаты - а что вы скажите про Стива Роджерса?
no subject
I miss the days when the weirdest thing science created was me.
no subject
no subject
А чего бы это Катти Сарк бесполезна? Скорость вполне достойная, источник энергии - энвайроментал френдли по самое не могу, выбросов парниковых газов - ровно ноль. То, что в 21 веке вряд ли найдётся команда, способная правильно обращаться с её парусами - так и людей, способных воспринимать изложенные на бумаге логические конструкции, столь обычные в конце девятнадцатого века, практически нет.
И нет, я вообще не смотрел этого вашего Шерлока. :)
no subject
no subject
А винджаммеры - это и есть адаптированные клипера, у них разница в скорости в пару узлов.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject