За Тарковського

[morreth]

Я не можу дивитися його кін, крім "Андрія Рубльова", "Іванова дитинства" та того, що вони назнімали з Кончаловським, коли були ще спудеї. Але то таке, на вкус і на цвєт товариша нєт, шо я не можу його дивиться - ща нічого не значить.

Але на мене глибоке враження справила розповідь Бориса Стругацького, як вони писали йому сценарій для "Сталкера" вісім разів, бо він не міг з першого разу пояснити, шо він хоче, тільки пальцями клацав.

От тоді я почала підозрювати, що він, мабуть, хіровий режисер, бо як це - братися знімати кіна і не знати, що ти хочеш, який, так би мовити, месідж людям несеш, яким вбачаєш свого героя...

Так, воно бувало й таке, що, скажем, Данелія брався за кіна, не знаючи, шо воно буде, тільки знаючи, шо там гратиме Кікабідзе, бо хто ж іще. Але Данелія не виматував на це стопіцот километрів пльонки та нервів окружающим, а зняв кіна про Міміна.

І хай мене розірвуть, а "Міміно" я сто раз дивилася і не можу надивитися, а "Сталкера" один раз, і крім образи за світлий образ Редріка Шухарта, нічого з того кіна не винесла.

Comments

[abely.livejournal.com]

Это верно. Но я от такой харизмы почему-то не в восторге.
Вообще, "Пикник на обочине", прочитанный лет через 15 после того, как я первый раз посмотрел "Сталкера", показался очень... простым, что ли. (примерно как песни Макаревича :) ) Понятные люди, понятные личные истории, судьба "догоняет" всех ещё при жизни, и нарочито так, словно в учебнике для 6-го класса. Хотя персонажи живые, объемные, с харизмой.. Разве что слегка инфантильные. Концовка в этом смысле как диагноз: "большие, харизматичные дети"

У Тарковского весь фильм о другом. Если хотите - о внутренней, интровертной и зачастую тёмной стороне человека.. Поэтому в сценарии нет никакой жизни в городе, "Боржча" этого нет, есть только мрачная позднеосенняя зона, и трое людей в ней и у каждого - тонна камней за пазухой и тысяча тонн - на душе.
И точка в концовке, гвоздём: "люди, да вы ебанулись сдурели совсем..".
Я полагаю, Тарковский и сам не знал, что у него получится, потому и сценарий ему переписывали бесконечно. И кастрировал он всех персонажей - чтобы предельно утяжелить вот этот гвоздь концовки.

Я не все фильмы Тарковского смотрел, и некоторые мне совсем "не пошли", но я отметил, что он во всех виденных мною фильмах избегает ярких, звонких эмоций, особенно - позитивных..

[morreth.livejournal.com]

И точка в концовке, гвоздём: "люди, да вы ебанулись сдурели совсем..".

Вот у Коэнов гвоздь вроде тот же самый, а как-то все очень...
Ну, на вкус и на цвет :)