![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
За Тарковського
Я не можу дивитися його кін, крім "Андрія Рубльова", "Іванова дитинства" та того, що вони назнімали з Кончаловським, коли були ще спудеї. Але то таке, на вкус і на цвєт товариша нєт, шо я не можу його дивиться - ща нічого не значить.
Але на мене глибоке враження справила розповідь Бориса Стругацького, як вони писали йому сценарій для "Сталкера" вісім разів, бо він не міг з першого разу пояснити, шо він хоче, тільки пальцями клацав.
От тоді я почала підозрювати, що він, мабуть, хіровий режисер, бо як це - братися знімати кіна і не знати, що ти хочеш, який, так би мовити, месідж людям несеш, яким вбачаєш свого героя...
Так, воно бувало й таке, що, скажем, Данелія брався за кіна, не знаючи, шо воно буде, тільки знаючи, шо там гратиме Кікабідзе, бо хто ж іще. Але Данелія не виматував на це стопіцот километрів пльонки та нервів окружающим, а зняв кіна про Міміна.
І хай мене розірвуть, а "Міміно" я сто раз дивилася і не можу надивитися, а "Сталкера" один раз, і крім образи за світлий образ Редріка Шухарта, нічого з того кіна не винесла.
Але на мене глибоке враження справила розповідь Бориса Стругацького, як вони писали йому сценарій для "Сталкера" вісім разів, бо він не міг з першого разу пояснити, шо він хоче, тільки пальцями клацав.
От тоді я почала підозрювати, що він, мабуть, хіровий режисер, бо як це - братися знімати кіна і не знати, що ти хочеш, який, так би мовити, месідж людям несеш, яким вбачаєш свого героя...
Так, воно бувало й таке, що, скажем, Данелія брався за кіна, не знаючи, шо воно буде, тільки знаючи, шо там гратиме Кікабідзе, бо хто ж іще. Але Данелія не виматував на це стопіцот километрів пльонки та нервів окружающим, а зняв кіна про Міміна.
І хай мене розірвуть, а "Міміно" я сто раз дивилася і не можу надивитися, а "Сталкера" один раз, і крім образи за світлий образ Редріка Шухарта, нічого з того кіна не винесла.
no subject
"Солярис" еще имеет стройный сценарий на основе Лема, но с совершенно другой концовкой (лично мне больше нравится вариант Тарковского, чем Лема). Но тягучесть фильма обусловлена совсем не сюжетом, а видеорядом, музыкой, атмосферой. Просто видимо Тарковский к этому тяготел. У таких авторов обычно и бывает "сам не знаю чего хочу", как в случае со "Сталкером".
Сейчас есть "атмосферные" фильмы в кристально чистом виде. Из известных (среди киноманов) и сравнительно свежих (2005 г) "Черная ночь" Смолдерса. Кстати тоже черно-белый. Там нет не только сюжета (совсем), но и диалогов. (Только не подумайте что я его рекомендую, не хочу чтобы меня потом ругали).
У абстрактного искусства других направлений, особенно в живописи и музыке, тоже есть свои поклонники - реальные, а не потому что "ах, Малевич". Люди действительно очень-очень разные.