За Тарковського
Я не можу дивитися його кін, крім "Андрія Рубльова", "Іванова дитинства" та того, що вони назнімали з Кончаловським, коли були ще спудеї. Але то таке, на вкус і на цвєт товариша нєт, шо я не можу його дивиться - ща нічого не значить.
Але на мене глибоке враження справила розповідь Бориса Стругацького, як вони писали йому сценарій для "Сталкера" вісім разів, бо він не міг з першого разу пояснити, шо він хоче, тільки пальцями клацав.
От тоді я почала підозрювати, що він, мабуть, хіровий режисер, бо як це - братися знімати кіна і не знати, що ти хочеш, який, так би мовити, месідж людям несеш, яким вбачаєш свого героя...
Так, воно бувало й таке, що, скажем, Данелія брався за кіна, не знаючи, шо воно буде, тільки знаючи, шо там гратиме Кікабідзе, бо хто ж іще. Але Данелія не виматував на це стопіцот километрів пльонки та нервів окружающим, а зняв кіна про Міміна.
І хай мене розірвуть, а "Міміно" я сто раз дивилася і не можу надивитися, а "Сталкера" один раз, і крім образи за світлий образ Редріка Шухарта, нічого з того кіна не винесла.
Але на мене глибоке враження справила розповідь Бориса Стругацького, як вони писали йому сценарій для "Сталкера" вісім разів, бо він не міг з першого разу пояснити, шо він хоче, тільки пальцями клацав.
От тоді я почала підозрювати, що він, мабуть, хіровий режисер, бо як це - братися знімати кіна і не знати, що ти хочеш, який, так би мовити, месідж людям несеш, яким вбачаєш свого героя...
Так, воно бувало й таке, що, скажем, Данелія брався за кіна, не знаючи, шо воно буде, тільки знаючи, шо там гратиме Кікабідзе, бо хто ж іще. Але Данелія не виматував на це стопіцот километрів пльонки та нервів окружающим, а зняв кіна про Міміна.
І хай мене розірвуть, а "Міміно" я сто раз дивилася і не можу надивитися, а "Сталкера" один раз, і крім образи за світлий образ Редріка Шухарта, нічого з того кіна не винесла.

no subject
Есть время, мода, возраст и течения и главное: место.
Сейчас и здесь бы его (Тарковского) никто бы и не заметил, но не потому, что тут все "бэздуховные" - а потому, что причин заспиралить в депресняк и так хватает. И да, мы в курсе, что могильные черви победят - привет Зеланду).
Ну так что?
Все гораздо проще - поэтому Мимино я пересматривала не знаю сколько раз. И жаль, что подобные комедии сразу ставят на полку как несерьезное кино - кроме фантастической иронии и юмора там почти все, что есть в любой жизни: и снобизм, и кобелизм, и мужская дружба и женское глупое коварство и даже патрЕоты, ешкин кот, в лице Куравлева или "потерпевшего" и так далее.