Дженні Джозеф. Попередження

[morreth]

Як постарішаю - носитиму бузкове
З червоним капелюшком, що геть не пасуватиме,
І пенсію розтринкувати буду на бренді, на літні рукавички,
На канфові черевички, та скаржитись - мовляв, на масло не вистачає.
А як стомлюсь - то сяду просто на бруківку,
Запихуватимусь у магазинах рекламним їдлом, натискатиму дзвінки алярму,
Побачу десь ґратчасту огорожу - водитиму ковінькою по ній.
Казатиму, що молодою була геть непитуща.
Ходитиму у капцях під дощем,
Зриватиму в чужих садочках квіти,
Плюватися навчусь.

Бо можна стане ходити у страшних сорочках та гладшати,
Одним заходом з'їдати по три фунти ковбаси,
Або сидіти тижнями на хлібі й солоних огірках.
І шабатурки набивати олівцями та ручками, кружальцями з-під пива.

Але тепер ми маємо вдягатись у чепурненьке та сухе,
Оренду сплачувати, і не матюкатись на вулицях,
Бо треба подавати діткам добрий приклад,
Запрошувати друзів на вечерю, часописи читати.

Та може треба трошки хоч потренуватись - ось просто зараз?
Аби народ не дуже шокувався,
Побачивши мене, стареньку,
В бузковому...

Comments

[maria-beata.livejournal.com]

/розтринькувати

файно!