![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Полковникові ніхто не пише... йому шлють спам
Тілько-но ось це зарай прийшов спамчег від МТС: вітання з річницею Помаранчевої революції, і бла-бла-бла... А я справді почуваюся як герой Маркеса - тільки не Ауреліано Буендіа, а той полковник, якому ніхто не пише...
Хоча це ще питання - котрий з полковників наприкінці життя почувався гірше.
Підіб"ємо бабки. Що ми виграли?
Насамперед право обирати президента й Верховну раду. Бо я сумлінно вірю: якби ми програли, то наступні вибори були б як оце в Макондо та в північно-західних братів. Де роль виборця зводиться суто до функції прийти та щось пихнути в урну. Про решту подбають інші, вірні сталинському заповітові "Главноє - не как голосуют, а как щітают".
По-друге, ми виграли трошки людської гідності. Трошки віри в себе. До 2004 року неможливо було уявити собі такі організації у Дніпрі, як ГрАД, або Громадська Сила. Багато хто вважає це нічим. Але коли питаєш в такої людинни - чи ти намагався якось скористатись із своїх громадянських прав? - виявляється, що ні, бо "все одно з того не буде користі ніякої". Тобто, віра у себе - це суто суб"єктивна цінність,і тому її можна, тіпа, не враховувати. Але я вважаю інакше. "Дух відноситьься до тіла як три до одного", сказав Наполєон.
Чотири роки тому ми не дали вбити наш дух. Наш бойовий півень ще своєї докаже.
Будьмо.
Хоча це ще питання - котрий з полковників наприкінці життя почувався гірше.
Підіб"ємо бабки. Що ми виграли?
Насамперед право обирати президента й Верховну раду. Бо я сумлінно вірю: якби ми програли, то наступні вибори були б як оце в Макондо та в північно-західних братів. Де роль виборця зводиться суто до функції прийти та щось пихнути в урну. Про решту подбають інші, вірні сталинському заповітові "Главноє - не как голосуют, а как щітают".
По-друге, ми виграли трошки людської гідності. Трошки віри в себе. До 2004 року неможливо було уявити собі такі організації у Дніпрі, як ГрАД, або Громадська Сила. Багато хто вважає це нічим. Але коли питаєш в такої людинни - чи ти намагався якось скористатись із своїх громадянських прав? - виявляється, що ні, бо "все одно з того не буде користі ніякої". Тобто, віра у себе - це суто суб"єктивна цінність,і тому її можна, тіпа, не враховувати. Але я вважаю інакше. "Дух відноситьься до тіла як три до одного", сказав Наполєон.
Чотири роки тому ми не дали вбити наш дух. Наш бойовий півень ще своєї докаже.
Будьмо.
no subject
ГАК - Громадський Актив Києва,
а также элементарные отстаивания детских площадок и зелёных сквериков от новостроек, что в некоторых конкретных случаях совершенно конкретно удалось, несмотря на неверие многих, что "всё схвачено и за всё заплачено".
Касательно же того, что нам "позволили спустить пар"... Можно сказать и так. Но, позволив нам спустить пар, тем самым нам позволили дать свисток. Не тот, в который у кое-кого весь пар и выходит, а тот, которым дают некий сигнал. В данном случае - нам дали сигнал к тому, чтобы мы перестали хотеть быть быдлом.
Люди такое тоже нескоро забывают. Даже если разочаровываются в тех или иных политиках (личностях). Дать человеку хотя бы раз почувствовать, что он способен быть _человеком_, и он будет этого хотеть. И дозревать до этого.
Что получится? Частично от нас зависит, частично нет; но кто сказал, что из-за этой частичности надо вообще на всё забить и положить с прибором, "поскольку люди стали циничнее и уже не верят никаким партиям"?
А когда кто этим партиям верил, кроме тех, кто их создавал и на них зарабатывал....