Особисто для мене Майдан почався сьогодні

[morreth]

Три роки тому, цього дня, я дізналася, що в Києві було побито протестувальників.

Від того моменту Майдан для мене з розряду "Прикольна двіжуха у Києві" перейшов до разряду "Це, сука, особисте!"

А, ну і трьохрічний ювілей цього посту:

http://morreth.livejournal.com/2122715.html

Comments

[tranquiler.livejournal.com]

Три роки тому спіраль часу почала закручуватись (я міркую з-за кордону). 1,5 місяці лишалося до арешту та побиття мого братіка, півроку до загибелі мого друга дитинства... А текст класний (я Вас тоді ще не чітав, почав в березні).

[http://users.livejournal.com/_zlyden_/]

Хххххолодно було, бляха.
Ще зранку 30-го думали, що всьо, торба, кіна не буде. А вже в обід подивились, скільки людй і з яким настроєм вийшли на Михайлівську і стало зрозуміло, що кіно буде. Правда, страшне виявилось. Не таке, правда, страшне, як чекали.

[http://users.livejournal.com/_benvenuta_/]

Це була страшна ніч. Одна з перших, коли протягом місяців потім спати було неможливо.
Не скажу, що це останній такий випадок, але один з найстрашніших. Коли дивився в монітор і розумів, що це все, фініш, далі, щоб не робилося, це була межа, перехід якої викликає лише гнів, відразу, несамовиту лють.
Я так і не змогла стояти там. Це було надто страшно. Я розуміла, що вони прийшли нас вбивати. І вони вбивали. І ще вбиватимуть.
А дехто так і не зрозумів, чому протестували, що викликало протест и обурення, в чому різниця і взагалі "за що стояв Майдан?".
Я як ті пики архарівців у формі побачила в ніч з 30-го на 1-е, і людей, які бігли з Майдану аж до Михайлівського, який, до речі, вранці 1-го "Беркут" готувався штурмувати і зробив би це, як бі населення міста не зібралося на Майдані, я зрозуміла, що це - все.
Битися з ними физично я, звісно, не змогла б і буду тільки в останньому випадку, але якщо б людей зібралося мало, я б пішки пішла з Лівого берегу - мости блокувалися, метро, наскільки я памятаю, не працювало на вихід на навколишніх станціях, на роботу нам власник заборонив виходити (офіс поруч). Ми дві години зранку дивилися один на одного з друзями (в них була машина, але й ще немовля на руках), і я вмоляла їх туди не йти, вдалося лише коли побачили, скільки там людей зібралося. Мені було страшно, і це було таке, що просто роздирало.