И дело даже не в этом. А в том, что после трехсот лет формирования нации кое-кто готов считать нас народом только на условии: мы как народ выпишем ему по ебалу кувалдой. Ну что, учтем на будущее...
ты меня прости, но похоже, что уровень лекции, для приведения к уровню аудитории, уже надо снижать раз в пять, а то непереносимость; что дальше, боюсь даже думать; скоро для элементарного общения надо будет сперва пару месяцев применять методики, как для травмированных детей, искусственно и односторонне обеспечивать доверие в комнатных условиях, чтобы хоть воспринимать начали; не поняли, а стали воспринимать, а не протестовать и защищаться каким-нибудь другим способом; и заметь, это сделали не мы
При этом умненьким детишкам, которым лет 14-ть, ничего и обьяснять не надо. Ну вот как так, как? Почему дяденьки и тетеньки за тридцать зачастую тупее тинейджеров? При этом эти дяденьки и тетеньки крошат мир в мелкую лапшу.
ну не конкретно этот человек; этот конкретно человек запуган конкретной реальностью до невозможности иметь с ней дело даже на словах; детишки, наверное, меньше запуганы, еще не накопилось, и не довлеет над ними страшный образ украинца, который наплюет на их ранимое эго, только тем и живет, что не своими проблемами - а эго россиянина обплевывает; и культуру, в которой вырос, только для этого и пытается отрефлексировать, конечно, не чтобы со своими украинскими проблемами разобраться;
Не допоможе. Бо вони мають справу з фантазіями, а уявлення про причини та наслідки, схоже, або не сформоване, або вони його якось хитро відключають. Ось яскравий приклад, але ж ми бачили десятки таких.
"У меня сложилось впечатление, что бардак в армии является следствием того факта, что ее пытались применить против собственного же народа, и что российская агрессия - выразившаяся в захвате Крыма - явилась мощным мобилизующим фактором. Более того, в какой-то момент мне казалось, что часть населения просто-таки ждет начала полноценного российского вторжения - по принципу "пусть это страшное уже случится; будет хотя бы ясно, в кого стрелять".
Ну тобто навіть дурникам відомо, що спочатку захопили Крим, а потім, через деякий час, почалися перші спроби армії діяти, і тут виявилося, що армія небоєздатна. А потім він продовжує розвивати тему, яку розпочав у пості - робить настрої українців, які з*явилися після нападу, нібито причиною нападу. Тут вже справа не в рівні аудиторії. Якби тема була не політична, я б сказала, що людині треба до психотерапевта, бо можливостей для діалогу немає, лише для заспокійливих слів, як з переляканою дитиною, але тут я цілком вірю, що в інших питаннях контакт з реальністю у автора присутній.
я і кажу - як з травмованою дитиною, зо два місяці, тоді відновиться здатність до комунікації; просто ми забуваємо, що декого встигли нами налякати насправді
зауваж от що, порівняй за посиланням його реакцію на слова Моррет і на відвертих людожерів, які там з`явилися; він реагує однаково інтенсивно, або на людожерів навіть слабкіше, тобто Моррет викликає у нього емоції, виправдання, пояснення з приводу взаємної комунікації, неможливості переконати її чи схилити на свій бік; людожери - ні; вони - частина пейзажу, частина звичайного життя, треба лише вжити заходів, щоб вони особисто на нього не тисли; він не демонструє жодної позиції, спротиву чи відрази; так, то сцикливі людожери, людожери на словах; але саме таким чином росіяни привчили нас, а російські маргінали і влада привчили російське суспільство до того, що нормально у публічному просторі обговорювати можливу війну, поділ чужої держави, заперечувати існування тої держави та існування цілого народу або його меншовартість; вони привчилися і нас привчили, що це нормальний дискурс, хто про це думає і каже - нормальні люди, не лайно, не фашисти; тому вони не чинили опору кремлю, тому ми були ледь здатні на нормальний опір; він дивується оповіданню Моррет, між тим з 2005 р. у РФ вийшли десятки книжок, де детально змальовувався поділ України, захоплення земель РФ, війна з Україною і Заходом, або із Заходом - за Україну, роками нагнітався образ українця-бандерівця-ворога, якого Росія має позбавити держави, знищити і асимілювати; ось в цьому він жив як риба у воді і нічого не помічав і не помічає досі; люди, які відверто підтримували напад на нас і дивилися на реальні вбивства, як на нормальну ціну за успіх нападу і державну велич РФ - нормальні, він нормально співіснує в одному просторі із ними і буде далі, аби вони його фізично не чіпали; в цьому причина, він - їх, належить їм із усім нутром, вони для нього - нормальні, неприємні, але нормальна частина реальності, це ми - проблема, реагуємо якось неправильно і наші реакції його бентежать; ми також частково винні у їх перетворенні на цю гидоту, бо роками мовчали і робили вигляд, що це нормально, давали можливість покидькам говорити вільно, транслювати все це; це те саме, що звичка до корупції чи кидати сміття, де заманеться, коли "всі так роблять", навіть ті, що чинять інакше, не розглядають вже це, як порушення, не реагують на порушників; спочатку нас усіх привчили, що гидота - не ті, хто таке каже, а ті, хто сперечається з цим і вимагає прибрати лайно, а тепер брати-росіяни спокійно перетворили слова на дії, і ніхто з них не здатен на опір, це сталою нормою, реальністю
единая нация на пространстве от Карпат до Азовского моря сформировалась хоть и окончательно, но не целиком. Вернее, целиком, но не полностью. А вернее даже так: целиком и полностью, но не окончательно. Что события последних лет, увы, и подтвердили
С удовольствием - с какого хера ты, кацап, лезешь своим рылом к украинцам со своими суждениями, даже не владея хотя бы достаточно хорошим пониманием письменного украинского? Так понятнее?
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
А в том, что после трехсот лет формирования нации кое-кто готов считать нас народом только на условии: мы как народ выпишем ему по ебалу кувалдой.
Ну что, учтем на будущее...
no subject
что дальше, боюсь даже думать; скоро для элементарного общения надо будет сперва пару месяцев применять методики, как для травмированных детей, искусственно и односторонне обеспечивать доверие в комнатных условиях, чтобы хоть воспринимать начали; не поняли, а стали воспринимать, а не протестовать и защищаться каким-нибудь другим способом;
и заметь, это сделали не мы
no subject
no subject
детишки, наверное, меньше запуганы, еще не накопилось, и не довлеет над ними страшный образ украинца, который наплюет на их ранимое эго, только тем и живет, что не своими проблемами - а эго россиянина обплевывает; и культуру, в которой вырос, только для этого и пытается отрефлексировать, конечно, не чтобы со своими украинскими проблемами разобраться;
no subject
Бо вони мають справу з фантазіями, а уявлення про причини та наслідки, схоже, або не сформоване, або вони його якось хитро відключають. Ось яскравий приклад, але ж ми бачили десятки таких.
"У меня сложилось впечатление, что бардак в армии является следствием того факта, что ее пытались применить против собственного же народа, и что российская агрессия - выразившаяся в захвате Крыма - явилась мощным мобилизующим фактором. Более того, в какой-то момент мне казалось, что часть населения просто-таки ждет начала полноценного российского вторжения - по принципу "пусть это страшное уже случится; будет хотя бы ясно, в кого стрелять".
Ну тобто навіть дурникам відомо, що спочатку захопили Крим, а потім, через деякий час, почалися перші спроби армії діяти, і тут виявилося, що армія небоєздатна.
А потім він продовжує розвивати тему, яку розпочав у пості - робить настрої українців, які з*явилися після нападу, нібито причиною нападу.
Тут вже справа не в рівні аудиторії. Якби тема була не політична, я б сказала, що людині треба до психотерапевта, бо можливостей для діалогу немає, лише для заспокійливих слів, як з переляканою дитиною, але тут я цілком вірю, що в інших питаннях контакт з реальністю у автора присутній.
no subject
просто ми забуваємо, що декого встигли нами налякати насправді
no subject
людожери - ні; вони - частина пейзажу, частина звичайного життя, треба лише вжити заходів, щоб вони особисто на нього не тисли; він не демонструє жодної позиції, спротиву чи відрази;
так, то сцикливі людожери, людожери на словах; але саме таким чином росіяни привчили нас, а російські маргінали і влада привчили російське суспільство до того, що нормально у публічному просторі обговорювати можливу війну, поділ чужої держави, заперечувати існування тої держави та існування цілого народу або його меншовартість;
вони привчилися і нас привчили, що це нормальний дискурс, хто про це думає і каже - нормальні люди, не лайно, не фашисти; тому вони не чинили опору кремлю, тому ми були ледь здатні на нормальний опір;
він дивується оповіданню Моррет, між тим з 2005 р. у РФ вийшли десятки книжок, де детально змальовувався поділ України, захоплення земель РФ, війна з Україною і Заходом, або із Заходом - за Україну, роками нагнітався образ українця-бандерівця-ворога, якого Росія має позбавити держави, знищити і асимілювати;
ось в цьому він жив як риба у воді і нічого не помічав і не помічає досі;
люди, які відверто підтримували напад на нас і дивилися на реальні вбивства, як на нормальну ціну за успіх нападу і державну велич РФ - нормальні, він нормально співіснує в одному просторі із ними і буде далі, аби вони його фізично не чіпали;
в цьому причина, він - їх, належить їм із усім нутром, вони для нього - нормальні, неприємні, але нормальна частина реальності, це ми - проблема, реагуємо якось неправильно і наші реакції його бентежать;
ми також частково винні у їх перетворенні на цю гидоту, бо роками мовчали і робили вигляд, що це нормально, давали можливість покидькам говорити вільно, транслювати все це;
це те саме, що звичка до корупції чи кидати сміття, де заманеться, коли "всі так роблять", навіть ті, що чинять інакше, не розглядають вже це, як порушення, не реагують на порушників; спочатку нас усіх привчили, що гидота - не ті, хто таке каже, а ті, хто сперечається з цим і вимагає прибрати лайно, а тепер брати-росіяни спокійно перетворили слова на дії, і ніхто з них не здатен на опір, це сталою нормою, реальністю
no subject
единая нация на пространстве от Карпат до Азовского моря сформировалась хоть и окончательно, но не целиком. Вернее, целиком, но не полностью. А вернее даже так: целиком и полностью, но не окончательно. Что события последних лет, увы, и подтвердили
no subject
no subject
Розгрібаючи поштові завали