morreth: (Default)
morreth ([personal profile] morreth) wrote2016-02-21 12:00 am

Here We Stand

Originally posted by [livejournal.com profile] donna_stella at Here We Stand
Как давно я не писала стихов... Со второго курса наверное.
Сегодня аналогии, бродившие в голове, наконец обрели форму, до невозможности кривую, правда.
Фиг знает, удалось ли выразить то, что хотела... но, как справедливо заметил дядя Илюватор дяде Ауле - оно ж уже живое, чего теперь молотом махать.


Вот стоит мальчик. Арфа осталась в городе.
Пальцы ласкают камешек вместо струн.
Воин – напротив. Из прорезей шлема гордо
Смотрят глаза. «Сопляк. В порошок сотру…».
Мальчик смеется. Мальчик играет камешком,
Мальчик верит Отцу. «Мой сынок, смотри,
Так – заряжаешь, а вот так – примеряешься,
Дальше…» Бросок – и воин лежит в пыли.

Мальчик Давид, Отцу за нас помолись…

Вот сидит девочка. Седлом отбита вся задница,
Тянет ладошку меч, а плечо – доспех.
Впереди – в красно-желтом глаза теряются,
Сзади желто-лазурного – псам на смех…
Девочка верит. Девочке ангел с крыльями
Ночью сказал «Не бойся! Смелее в бой!»
Львы убегают. Над городом – снова лилии.
Девочка, смейся. Любящие – с тобой.

Девочка Жанна, с нами молитву пой…

Вот мы стоим. Нам тоже деваться некуда.
Все повторяется – здесь и почти сейчас.
Мало нас? Много больше, чем было с девочкой.
Камешков мало? Мальчик бросил лишь раз.

Сотня за нас на Небе. Кто на земле против нас?

[identity profile] kirill-bernikov.livejournal.com 2016-02-21 02:29 am (UTC)(link)
Спасибо. Это верно.

[identity profile] pani-stosia.livejournal.com 2016-02-21 04:39 pm (UTC)(link)
"Сотня за нас на Небе. Кто на земле против нас?"


Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже як ліс соснової малечі
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні –
стояти. Тільки тут, У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе – сто тебе супроти,
і кожен супротивник – у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
неначе камінь. Кожен той прокльон
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі, синьому, як льон.

[identity profile] morreth.livejournal.com 2016-02-21 05:18 pm (UTC)(link)
Як це прекрасно!

[identity profile] pani-stosia.livejournal.com 2016-02-21 05:38 pm (UTC)(link)
Це не може бути непрекрасно, це ж Стус. Він і Ліна Костенко - це такі зіхмарні висоти, що страшно...
Edited 2016-02-21 17:38 (UTC)