![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
А тепер - письменниці на примітку, від Віраго
Чого насправді не вистачає "жіночим" текстам з практичної точки зору:
1) Перемоги та авторизації результату, прямого отримання зиску внаслідок перемоги, або прийняття поразки і власної відповідальності - без самозвинувачення, а нагло, просто, негайно починаючи другу спробу, чи навіть у смерті відмовляючись від примирення із поразкою.
Зараз тексти від імені "активних" жінок чи "реальних" жінок, за загальним правилом, присвячені самопожертві, виживанню, порятунку близьких; при чому, це вимушена самопожертва, а не авантюристичний варіант, як, вибачте за приклад, у Альбуса Дамблдора.
Виняток складають деякі документальні і псевдодокументальні розповіді про мужню боротьбу з хворобою і безкінечний оптимізм; на заході вдалих прикладів більше, там можна побачити і почути реальну історію вченої, яка переживає інсульт і присвячує себе вивченню досвіду інсульту зсередини, його наслідків та особливостей роботи мозку; в цій розповіді багато про мозок і про одержимий потяг вченої до знання, який допоміг їй здолати хворобу, але подолання хвороби - другорядне, родина тієї жінки - лише декорації, розповідь не концентрується на взаємній допомозі і переживанні хвороби родиною, як головній темі.
2) Наглої формалізації влади та керівної ролі, ні кроку назад; пишіть привабливих і приємних чоловіків, які виконують роль шиї, хочете про шию - пишіть чоловіка у цій ролі, тренуймося ж.
3) Другорядності сімейно-родинної, дитячої теми і стосунків із чоловіками, романтичного кохання взагалі;
у світі повно оповідок про чоловічі пригоди, герої яких не закохуються, не упадають за коханням, і взагалі ігнорують цю частину або профанують до випадкового сексу на вигідних їм умовах. Наполягаю, що родинна тема, не лише романтичне кохання, теж певною мірою - ворог, бо повертає до стандарту;
4) Другорядності фізичної привабливості, нафіг взагалі ці аспекти з тексту, найкращий вихід - ми ледь знаємо як героїня одягається і як вона виглядає, крім випадків, коли її фізичні аспекти потрібні для пояснення її дій, так само одяг; були кишені - якщо треба кишені, сильна / тендітна - бо треба передати фізичний рух; другорядності фізичних аспектів та одягу і зовнішності інших людей, в тому числі жінок, крім випадків, коли героїні за сюжетом потрібно оцінювати за цими параметрами стан, прошарок, соціальну роль оточуючих; опис просто так, для краси - геть, нафіг, це штамп і стандарт, від якого тимчасово треба тікати; хай в описах змагаються чоловіки.
А чого треба уникати? а ось чого:
1) Надмірна фантазійність, емоційна чутливість і прихильність героїні до чужих емоцій, навіть на рівні героїки, крім випадків, коли уваги до чужих емоцій від героїні вимагає справа; є штамп мрійливої, романтичної жінки, прекрасної музи або грубої приземленої господарки, таємничої видатної пророчиці чи невинної праведниці - до біса їх всі, ці штампи; Ревеку і Ровену вже написав Вальтер Скотт.
Аніме вщент зараз забите войовничими гіперсексуальними душевно вразливими таємничими дівками, які йовбаковою силою перемагають чоловіків, аж доки не здаються, як Руда Соня Шварцу; Зена-принцеса-воїн була вчора; серіальна Нікіта була вчора; а жінка з фільму - типова зламана жертва, професія вбивці не допомагає; хочете написати романтичного вбивцю, напишіть жіночий варіант Леона; коли я дивлюся Баффі, то мене тішить сексуальний кінк, але тема стосунків зі Спайком затягнута до неможливості; що ми маємо за скелет в цій історії? чоловіка, які став гівном, бо закохався у божевільну вбивцю, а тоді закохався в нову вбивцю, але хорошу, не зовсім божевільну і таку, якій одразу не зміг набити пику, і на догоду їй почав виправлятися? Зменшити цю романтичну лінію в чотири рази, чи викинути романтику з цієї історії взагалі, полишити одну ворожнечу, яка приходить до дружби.
Сама лише наявність таких героїнь - вчорашній день, вона не вирішує проблеми далі, плодити їх - бігти на місці.
2) Так само треба уникати ситуації, коли героїня - видатна за усіма ознаками жінка, але дуже щільно прикріплена до найвидатнішого у тексті чоловіка і близька з ним особливо, і не розриває ці стосунки задля власної мети, а зберігає, а мета відходить на другий план; байдуже, це чоловік, коханий, батько, брат, син, вчитель - байдуже;
це чудовий спосіб відволікти чоловіків, щоб не плювалися від сильної жінки і читали далі, але це навіть не вчорашній - а позавчорашній день. Бо таку жінку написала не лише Буджолд, і у декількох різновидах в одній серії, але вже Гарісон - Анжеліну, коли нас з вами у проекті не було.
3) Як не гидко, але треба триматися лінії, де чоловік - антагоніст жінки і поганець, але не викликає в неї ні особливої поваги, ні страху, ні захоплення, нічого подібного до любові-ненависті; то вчорашній день; хочете написати демонічну жінку-антагоністку, хай вона буде антагоністкою іншої жінки, групи жінок, додавайте лібідо сюди.
4) Уникайте ситуацій, коли в центрі сюжета конкуренція жінок через стосунки із чоловіком, принаймні, хоч одній з учасниць чітко прописуйте, що для неї це - інструментальне випадкове зіткнення, чоловік не є справді важливим і цінним, від нього не залежить надто багато, а головна її мета - інша.
Так, це штучні обмеження, навмисні, тимчасові, треба себе обмежувати, щоб втекти від небезпечних тем, де патріархат нас їсть поїдом і пре локомотивом із підсвідомості; коли паритет буде досягнутий, хоча б у авторки - внутрішньо, тоді можна повертатися до старого і поступово вводити. Обережно, щоб не набрало в тексті зайвої ваги.
П. С.
Розмови: я сама полюбляю формат драматичного твору та інтерв'ю, уникнути цього не вдасться, але скорочуйте, конче треба скорочувати кількість слів; хай розмов буде багато, але кожен раз у героїні буде обмаль слів.
Жіноча дружба: сюжет Тельми і Луїзи потребує модифікації, бо у чоловічій версії, 99 із 100 (не беремо Достучатись до небес), чоловік полишає родину, кохану, дружину, гарну роботу, щоб допомогти другу, а не йде на допомогу другу, коли іншого змісту в житті не лишилося і обидва втратили все.
Злочин: хіба ми вже відтиражували жіночого Гамлета та Макбета? Чому у нас досі жінки надихають чоловіків на вбивство заради влади, а не навпаки? Чому, коли навіть чоловік і провокує жінку на злочин заради влади/держави/величі, то жінка здається інструментом, а його мета і усвідомлення мети - важливішими? Чому радники Єлизавети 1 виглядають її кукловодами, а не зваблюють її? Історичні реалії - то зрозуміло, але треба працювати; чоловік так само буває "одаліскою", яка за допомогою впливу і зваблення досягає дрібної корислової мети, трошки комфорту для себе, тоді як жорстока і владна жінка, якою він маніпулює, - може прагнути чогось величного.
Логіка і раціональність: педалюйте, емоції домалюють жінці читачі.
Інтуіція, передчуття, осяяння (якщо це не результат багатьох годин пошуків і роботи): напишіть, а тоді половину геть, якщо ви 2/3 інтуіції, чуйки та осяянь зміните на раціо, буде ще краще; бо читачі все одно домислять, що жінці серце підказало; порівняйте, як описана увага до дрібниць Холмса, а як - міс Марпл, відчуваєте різницю? Не пояснюйте раціональність героїні її особливостями, хворобою, психічними розладами та травмами, цього добра валом, це підкреслює, що раціональна, розумна, послідовна жінка - виняток.
Сфера діяльності: ідеальний варіант - сфера діяльності таки "жіноча", а от методи, підходи, способи, організація та місце героїні - ні, не жіночі; жінка керує школою чи виховує дітей? хай це буде Макаренко у спідниці, а не Мері Поппінс.
Образ учня, стажера, помічника - чоловіка біля видатної жінки-спеціаліста чи керівника набуває популярності; але буде набагато краще, коли ви їх зрівняєте за віком і досвідом, вони обидва бігли, та жінка виграла перегони;
якщо це учень, хай буде захоплений, хай буде закоханий без взаємності, хай буде у віддаленні, хай весь час згадує "а як би зробила вона"; бо, пригадайте, навіть у Буджолд видатні коханки Майлза повторюють "як би те зробив Майлз?" значно частіше, ніж Майлз те саме про Корделію.
Ситуацій, де жінка - вчитель, начальник успішно і геніально і т.п. рятує героічного підлеглого, що втрапив у пастку, не буде досить наступні сто років точно;
Хто пригадує на дайрі, як Макгонагалл звинуватили в тому, що на ній 50 трупів оборонців Хогу? Закладаюся, що це звинувачення закинула жінка, яка на Сталіна б провини за героїв війни не повісила. Так от, правильна відповідь така: правда ваша, на Макгонагалл 50 трупів, бо вона командувала у битві і перемогла, а за ціну перемоги відповідає командир, і сама перемога належить йому; а гаріпоттер - то була диверсійна група, що вбила ворожого генерала.
1) Перемоги та авторизації результату, прямого отримання зиску внаслідок перемоги, або прийняття поразки і власної відповідальності - без самозвинувачення, а нагло, просто, негайно починаючи другу спробу, чи навіть у смерті відмовляючись від примирення із поразкою.
Зараз тексти від імені "активних" жінок чи "реальних" жінок, за загальним правилом, присвячені самопожертві, виживанню, порятунку близьких; при чому, це вимушена самопожертва, а не авантюристичний варіант, як, вибачте за приклад, у Альбуса Дамблдора.
Виняток складають деякі документальні і псевдодокументальні розповіді про мужню боротьбу з хворобою і безкінечний оптимізм; на заході вдалих прикладів більше, там можна побачити і почути реальну історію вченої, яка переживає інсульт і присвячує себе вивченню досвіду інсульту зсередини, його наслідків та особливостей роботи мозку; в цій розповіді багато про мозок і про одержимий потяг вченої до знання, який допоміг їй здолати хворобу, але подолання хвороби - другорядне, родина тієї жінки - лише декорації, розповідь не концентрується на взаємній допомозі і переживанні хвороби родиною, як головній темі.
2) Наглої формалізації влади та керівної ролі, ні кроку назад; пишіть привабливих і приємних чоловіків, які виконують роль шиї, хочете про шию - пишіть чоловіка у цій ролі, тренуймося ж.
3) Другорядності сімейно-родинної, дитячої теми і стосунків із чоловіками, романтичного кохання взагалі;
у світі повно оповідок про чоловічі пригоди, герої яких не закохуються, не упадають за коханням, і взагалі ігнорують цю частину або профанують до випадкового сексу на вигідних їм умовах. Наполягаю, що родинна тема, не лише романтичне кохання, теж певною мірою - ворог, бо повертає до стандарту;
4) Другорядності фізичної привабливості, нафіг взагалі ці аспекти з тексту, найкращий вихід - ми ледь знаємо як героїня одягається і як вона виглядає, крім випадків, коли її фізичні аспекти потрібні для пояснення її дій, так само одяг; були кишені - якщо треба кишені, сильна / тендітна - бо треба передати фізичний рух; другорядності фізичних аспектів та одягу і зовнішності інших людей, в тому числі жінок, крім випадків, коли героїні за сюжетом потрібно оцінювати за цими параметрами стан, прошарок, соціальну роль оточуючих; опис просто так, для краси - геть, нафіг, це штамп і стандарт, від якого тимчасово треба тікати; хай в описах змагаються чоловіки.
А чого треба уникати? а ось чого:
1) Надмірна фантазійність, емоційна чутливість і прихильність героїні до чужих емоцій, навіть на рівні героїки, крім випадків, коли уваги до чужих емоцій від героїні вимагає справа; є штамп мрійливої, романтичної жінки, прекрасної музи або грубої приземленої господарки, таємничої видатної пророчиці чи невинної праведниці - до біса їх всі, ці штампи; Ревеку і Ровену вже написав Вальтер Скотт.
Аніме вщент зараз забите войовничими гіперсексуальними душевно вразливими таємничими дівками, які йовбаковою силою перемагають чоловіків, аж доки не здаються, як Руда Соня Шварцу; Зена-принцеса-воїн була вчора; серіальна Нікіта була вчора; а жінка з фільму - типова зламана жертва, професія вбивці не допомагає; хочете написати романтичного вбивцю, напишіть жіночий варіант Леона; коли я дивлюся Баффі, то мене тішить сексуальний кінк, але тема стосунків зі Спайком затягнута до неможливості; що ми маємо за скелет в цій історії? чоловіка, які став гівном, бо закохався у божевільну вбивцю, а тоді закохався в нову вбивцю, але хорошу, не зовсім божевільну і таку, якій одразу не зміг набити пику, і на догоду їй почав виправлятися? Зменшити цю романтичну лінію в чотири рази, чи викинути романтику з цієї історії взагалі, полишити одну ворожнечу, яка приходить до дружби.
Сама лише наявність таких героїнь - вчорашній день, вона не вирішує проблеми далі, плодити їх - бігти на місці.
2) Так само треба уникати ситуації, коли героїня - видатна за усіма ознаками жінка, але дуже щільно прикріплена до найвидатнішого у тексті чоловіка і близька з ним особливо, і не розриває ці стосунки задля власної мети, а зберігає, а мета відходить на другий план; байдуже, це чоловік, коханий, батько, брат, син, вчитель - байдуже;
це чудовий спосіб відволікти чоловіків, щоб не плювалися від сильної жінки і читали далі, але це навіть не вчорашній - а позавчорашній день. Бо таку жінку написала не лише Буджолд, і у декількох різновидах в одній серії, але вже Гарісон - Анжеліну, коли нас з вами у проекті не було.
3) Як не гидко, але треба триматися лінії, де чоловік - антагоніст жінки і поганець, але не викликає в неї ні особливої поваги, ні страху, ні захоплення, нічого подібного до любові-ненависті; то вчорашній день; хочете написати демонічну жінку-антагоністку, хай вона буде антагоністкою іншої жінки, групи жінок, додавайте лібідо сюди.
4) Уникайте ситуацій, коли в центрі сюжета конкуренція жінок через стосунки із чоловіком, принаймні, хоч одній з учасниць чітко прописуйте, що для неї це - інструментальне випадкове зіткнення, чоловік не є справді важливим і цінним, від нього не залежить надто багато, а головна її мета - інша.
Так, це штучні обмеження, навмисні, тимчасові, треба себе обмежувати, щоб втекти від небезпечних тем, де патріархат нас їсть поїдом і пре локомотивом із підсвідомості; коли паритет буде досягнутий, хоча б у авторки - внутрішньо, тоді можна повертатися до старого і поступово вводити. Обережно, щоб не набрало в тексті зайвої ваги.
П. С.
Розмови: я сама полюбляю формат драматичного твору та інтерв'ю, уникнути цього не вдасться, але скорочуйте, конче треба скорочувати кількість слів; хай розмов буде багато, але кожен раз у героїні буде обмаль слів.
Жіноча дружба: сюжет Тельми і Луїзи потребує модифікації, бо у чоловічій версії, 99 із 100 (не беремо Достучатись до небес), чоловік полишає родину, кохану, дружину, гарну роботу, щоб допомогти другу, а не йде на допомогу другу, коли іншого змісту в житті не лишилося і обидва втратили все.
Злочин: хіба ми вже відтиражували жіночого Гамлета та Макбета? Чому у нас досі жінки надихають чоловіків на вбивство заради влади, а не навпаки? Чому, коли навіть чоловік і провокує жінку на злочин заради влади/держави/величі, то жінка здається інструментом, а його мета і усвідомлення мети - важливішими? Чому радники Єлизавети 1 виглядають її кукловодами, а не зваблюють її? Історичні реалії - то зрозуміло, але треба працювати; чоловік так само буває "одаліскою", яка за допомогою впливу і зваблення досягає дрібної корислової мети, трошки комфорту для себе, тоді як жорстока і владна жінка, якою він маніпулює, - може прагнути чогось величного.
Логіка і раціональність: педалюйте, емоції домалюють жінці читачі.
Інтуіція, передчуття, осяяння (якщо це не результат багатьох годин пошуків і роботи): напишіть, а тоді половину геть, якщо ви 2/3 інтуіції, чуйки та осяянь зміните на раціо, буде ще краще; бо читачі все одно домислять, що жінці серце підказало; порівняйте, як описана увага до дрібниць Холмса, а як - міс Марпл, відчуваєте різницю? Не пояснюйте раціональність героїні її особливостями, хворобою, психічними розладами та травмами, цього добра валом, це підкреслює, що раціональна, розумна, послідовна жінка - виняток.
Сфера діяльності: ідеальний варіант - сфера діяльності таки "жіноча", а от методи, підходи, способи, організація та місце героїні - ні, не жіночі; жінка керує школою чи виховує дітей? хай це буде Макаренко у спідниці, а не Мері Поппінс.
Образ учня, стажера, помічника - чоловіка біля видатної жінки-спеціаліста чи керівника набуває популярності; але буде набагато краще, коли ви їх зрівняєте за віком і досвідом, вони обидва бігли, та жінка виграла перегони;
якщо це учень, хай буде захоплений, хай буде закоханий без взаємності, хай буде у віддаленні, хай весь час згадує "а як би зробила вона"; бо, пригадайте, навіть у Буджолд видатні коханки Майлза повторюють "як би те зробив Майлз?" значно частіше, ніж Майлз те саме про Корделію.
Ситуацій, де жінка - вчитель, начальник успішно і геніально і т.п. рятує героічного підлеглого, що втрапив у пастку, не буде досить наступні сто років точно;
Хто пригадує на дайрі, як Макгонагалл звинуватили в тому, що на ній 50 трупів оборонців Хогу? Закладаюся, що це звинувачення закинула жінка, яка на Сталіна б провини за героїв війни не повісила. Так от, правильна відповідь така: правда ваша, на Макгонагалл 50 трупів, бо вона командувала у битві і перемогла, а за ціну перемоги відповідає командир, і сама перемога належить йому; а гаріпоттер - то була диверсійна група, що вбила ворожого генерала.
no subject
Но, думаю, словари-то тоже не политкорректные равноправные ангелы пишут))