![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Роковини смерті Василя Стуса. Пам'ятаємо
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
no subject
Ну а чем украинские поэты отличаются от поэтов других народов в этом плане? Такие же люди, чай, сами не пальцем деланные. А в силу особенностей языка получается очень... как-то целомудренно и нежно, я бы сказала. Я так слышу, по крайней мере.
А чего ты со мной на вы вдруг перешла?
no subject
Как я уже говорила по другому поводу, даже официально-медицинские "прутень" и "піхва" вполне уместны по поэтическом тексте. А попробуем представить себе поэтический текст со словом "влагалище" - если это не Илиада в переводе Гнедича, где речь в самом деле идет о ножнах...
no subject