И еще немножко о пассионариях и воинах

[morreth]

У нас в Днепре траур, потому что ровно год назад был сбит Ил-76 с экипажем и десантниками в основном из Днепропетровской и Запорожской областей.

Погибли молодые мужчины, кто-то успел стать отцом, кто-то нет. Полсотни человек.

Погибли они потому, что кое-кому захотелось поиграть в пассионариев и воинов. Ну, то есть, на самом деле Хулио захотело поиграть в лидера сверхдержавы, а пассионарии и воины сами набежали. Но их доля в бедах Украины сопоставима с долей Хулиа, хотя и делится на все участвующие рыла: они убивали просто потому что это увеличивало их чувство собственной значимости и поднимало ЧСВшечку. У них в руках были все инструменты законного разрешения своих проблем - хотя я так и не поняла в чем заключались проблемы: Донбасс жил не хуже остальной Украины - но хотелось поиграть в противостояние Америке и в Майдан.

И я не вижу разницы между Резниченко и такими же "пассионариями и воинами" на сепараторской стороне. То есть, две разницы есть: одна чисто декоративная - Резниченко носит чуб и говорит по-украински, а вторая уже более существенна: Резниченке Бог рог не дал играть тут в пассионария и воина. А то он расколбасил бы Украину точно так же, как лугандонские пассионарии расколбасили подконтрольную им территорию. Потому что принципиальные пассионарии не умеют работать. Руки заняты дрочкой на героический эпос.

Как бы я хотела запереть всех пассионариев с обеи сторон фронта в одном просторном помещении и выдать им цистерну вазелина для выяснения отношений. Пусть бы резвились. А мужики, сорванные на фронт из цехов, офисов, теплиц, школьных кабинетов - пошли бы обратно на свои рабочие места...

Жаль, что многих уже не вернуть. Как этих 49.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні, не мутанта, в мене старший теж тихий, хоча це тому, що я його сильніше загнобила.
Але я цієї краси надивилася у самому різноманітному виконанні від купи хлопців.

Ви не там. Вам треба уявляти.
Бажати народити та народити - не те саме. Лише друге дає вам реальний досвід пологів.

Бо в нього якісь пацувато-романтичні уяви про війну. Саме такі романтики роблять найбільший внесок у розвиток польової хірургії, послуговуючись матеріалом до вправ медиків.
----- а я з розповідей тих, хто там був, зрозуміла, що зазвичай гинуть інші типажі
про пацуватих романтиків не згадували зовсім, взагалі таких не виділяли як окремий типаж

[morreth.livejournal.com]

Ви не там. Вам треба уявляти.

Втратити когось близького в дуже неприємний спосіб можна не тільки там.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Зламати ногу - не те саме, що народити.
Досвід пологів дають лише пологи.
Досвід перебування у війську на війні - лише перебування у війську на війні.
Вам все ж таки треба уявляти.
Я розумію, що ви не бажаєте. Питання - чому.

[morreth.livejournal.com]

Тому що it's no big deal - опинитися у війську. Для цього треба лише народитися з яйцями та дожити до 18 років без фатальних хвороб. Надалі треба лише сидіти й чекати повістки.

Іt's no big deal - власне служити. З цим справляться навіть цілковиті недоуки з ай-кью менше за сотню. Всіх чогось навчають, з усіх щось роблять.

Нарешті, it's no big deal потрапити на війну. Це знов вирішують за тебе.

То чому я маю почуватися винною перед тими, кому не пощастило?

Особливо якщо вони розділяють ідеї Різниченка? Адже для них це навпаки - пощастило!

Не так давно пецькалася з дитиною, яка ніколи не побачить свого батька. Знатиме його лише по фотках. Він не страждав отою хуйнею на тему епосу і пафосу, він пішов на війну бо "хто, як не я?" - звичайний хлоп, тележурналіст. Він хтів повернутися до роботи, дружини, дитини. І він загинув. А Різниченко марить шаблями та зброєю - і живе, виступає по телевізіях, пиздить про Божі установи та традиційне опщество щось там. І мене від цього нудить.