Пісня, що підірвала грузинський інтернет
Мені щось закортіло її перекласти українською, і я це зробила. Але переклад потребує невеличкої передмови.
В хевсурів - це один з народів Грузії, про них писав Гайдар у повісті "Вершники блакитних гір" - є звичай побратимства-посестринства між юнаком та дівчиною. Називається він сцорпероба. Суть у тому, що молоді люди обмінюються клятвою дружби, після якої між ними можливі лише платонічні стосунки. Хлопець може залишитися у дівчини на ніч, і ніхто в цьому не побачить нічого сороміцького. А як побачить, то нехай встидається сам.
Проте натура то є річ непереборна, і між молодими людьми виникають почуття. І пісня, власне, про те, як хлопця на ймення Апарека намагається звабити його посестра, пропонуючи речі начебто невинні (побратим і посестра могли навіть спати на одному ліжку, аби не торкалися одне одного нижче пояса), але зі зрозумілою метою. І хлопець начебто теж до неї щось вічуває, але ж не можна, але ж хочеться, словом, і хочеться, і колеться, таке.
— Подивись на небо, Апарека.
Місяць притулився біля Візка,
Лягай сьогодні до мого ліжка,
В бесіді натхненній пройде нічка.
— Посестро, посестро, очі сумні.
Погляд твій душу терзає мені,
В небі всі зореньки розплескані,
Час вже додому рушати мені.
Час вже додому рушати мені.
— Місяць полишив дорогу Візка,
Куди ж ти підеш, мій Апарека?
Чи ж мене більше не будеш чекать,
Будеш самотній світом блукать?
— Посестро, ніч промайнула, як мить,
Кожна травинка росою бринить.
Я не залишуся, ти зрозумій,
Вже застоявся мій кінь вороний.
Вже застоявся мій кінь вороний.
— Пляшка є повна, арака чиста.
Перед дорогою змочиш вуста. —
Повного рога дала посестра,
Небо розкинуло крила шатра.
Випив хлопчина, скочив на коня,
В жилах солодка арака гуде
Мислі невмивані ледь відганя,
Скаче світ за очі, не знає де.
Скаче світ за очі, не знає де.
Посестро, що ж це ти коїш зі мнов?
Серденько крає до тебе любов,
Хоч підострожиш баского коня,
А на втечеш від того кохання.

no subject
no subject