![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Подивилася "Хобіта" на великому екрані
Епіграф від Гофмана:
Торін: Щось мені здається, що я мудило.
Трандуїл: Щось мені також здається, що я мудило...
Обидва: Ходімо спокутувати кров'ю!
Епіграф від куми:
Тепер я знаю, чого Більбо не одружився...
Екранку подивилася ще вночі, совість не мучає, російське озвучання традиційно дрек.
Що я можу сказати... Джексон втопив у підлогу всі педалі. Він ще коли робив ВК, збагнув одну важливу штуку, яка, на мій погляд, не дається багатьом, хто намагається знімати фентезі: він збагнув, що навіть епічне фентезі не можна робити з цілковито серйозними щщами. Потрібний бафос.
Пі Джей додає бафосу у промисловій кількості протягом всієї трилогії "Хоббіт", але в третьому кіні він просто врубає режим Стаханова. Причому не дає глядачеві ані зітхнути, ані моргнути між бафосом та високою патетикою, жодного градієнту, ось Смауг руйнує місто, люди горять, люди потопають, скрізь дитячий плач та жіночий лемент, аж тут пливе такий бурмістр зі своїм Альфонсом, тобто Альфредом: "Ой, човник перевантажений, треба щось викинути. Раз, два три, це напевно будеш ти!"
Торін прекрасний, знову маджественний та богічний, Армітедж відіграв на всі сто. Шекспірівський такий гном, сам до себе монологи читає у залі з золотою підлогою. І тутай поруч із ним такий Даїн верхи на бойовому кнуряці. Або Леголас перелеголасює себе самого, демонструючи у двобої з Болгом чудса ельфійської акробатики, і тута ж поруч люто вбивають Філі та Кілі. Ахаха, Піджейчику, що ти робиш, припини.
Проте найпронизливіша сцена фільму - це не загибель торінівського ліньяжу. Так, воно дуже зворушливо, але в мене сльози на очах з'явилися у сцені з Бардом та Бейном проти дракона: "Дивися на мене, синку! Тільки на мене!"
І я хочу сказати про головне: не знаю, яким бісом Джексонові це вдалося, але фільм вийшов про нас. Так, гноми круті, так, ельфи просто незрівнянні, але головні герої цього кіна - це голі-босі есгаротці, які боронили руїни Дейлу з заіржавленою прадідівською зброєю в руках. Які готові були спершу маджественному Торінові та крутому Даїнові навтикати, а потім понавтикали оркоті та тролям. Бо старі ельфо-гномські чвари через коштовності то таке, але коли мужики й баби беруться до зброї, щоб боронити власних діточок, то всі королі та дракони нехай ховаються.
Наостаннє хочу сказати: здається мені, що деякі з сюжетних поворотів виросли з бажання Піджея та пані Уолш зняти Сільмаріліон та усвідомлення того, що Крис Толкін буде сидіти на батьківському спадку всією своєю сракою, як собака на сіні. От, наприклад, очищення Дол Гулдуру Білою Радою - це ж у чистому виді повторення того, як Лутіен викинула Саурона з Тол-і-нгаурхоту. Саме те, як Галя Саурона пожбурила аж за виднокрай. Або прохазка Леголаса та Тауріель до Гундабаду (ви на карту погляньте, де Самотня гора, а де Гундабад!) - це Піджей вирішив, мабуть: а тепер най леголас та Тауріель побудуть Береном та Лутіен. Або ті здоровезні хробаки - це ж із Падіння Гондоліну, з чорновиків вони взялися!
А до речі, ніхто не знає, що воно за люди реконструювали для Піджея оркську мову та куздул?
Торін: Щось мені здається, що я мудило.
Трандуїл: Щось мені також здається, що я мудило...
Обидва: Ходімо спокутувати кров'ю!
Епіграф від куми:
Тепер я знаю, чого Більбо не одружився...
Екранку подивилася ще вночі, совість не мучає, російське озвучання традиційно дрек.
Що я можу сказати... Джексон втопив у підлогу всі педалі. Він ще коли робив ВК, збагнув одну важливу штуку, яка, на мій погляд, не дається багатьом, хто намагається знімати фентезі: він збагнув, що навіть епічне фентезі не можна робити з цілковито серйозними щщами. Потрібний бафос.
Пі Джей додає бафосу у промисловій кількості протягом всієї трилогії "Хоббіт", але в третьому кіні він просто врубає режим Стаханова. Причому не дає глядачеві ані зітхнути, ані моргнути між бафосом та високою патетикою, жодного градієнту, ось Смауг руйнує місто, люди горять, люди потопають, скрізь дитячий плач та жіночий лемент, аж тут пливе такий бурмістр зі своїм Альфонсом, тобто Альфредом: "Ой, човник перевантажений, треба щось викинути. Раз, два три, це напевно будеш ти!"
Торін прекрасний, знову маджественний та богічний, Армітедж відіграв на всі сто. Шекспірівський такий гном, сам до себе монологи читає у залі з золотою підлогою. І тутай поруч із ним такий Даїн верхи на бойовому кнуряці. Або Леголас перелеголасює себе самого, демонструючи у двобої з Болгом чудса ельфійської акробатики, і тута ж поруч люто вбивають Філі та Кілі. Ахаха, Піджейчику, що ти робиш, припини.
Проте найпронизливіша сцена фільму - це не загибель торінівського ліньяжу. Так, воно дуже зворушливо, але в мене сльози на очах з'явилися у сцені з Бардом та Бейном проти дракона: "Дивися на мене, синку! Тільки на мене!"
І я хочу сказати про головне: не знаю, яким бісом Джексонові це вдалося, але фільм вийшов про нас. Так, гноми круті, так, ельфи просто незрівнянні, але головні герої цього кіна - це голі-босі есгаротці, які боронили руїни Дейлу з заіржавленою прадідівською зброєю в руках. Які готові були спершу маджественному Торінові та крутому Даїнові навтикати, а потім понавтикали оркоті та тролям. Бо старі ельфо-гномські чвари через коштовності то таке, але коли мужики й баби беруться до зброї, щоб боронити власних діточок, то всі королі та дракони нехай ховаються.
Наостаннє хочу сказати: здається мені, що деякі з сюжетних поворотів виросли з бажання Піджея та пані Уолш зняти Сільмаріліон та усвідомлення того, що Крис Толкін буде сидіти на батьківському спадку всією своєю сракою, як собака на сіні. От, наприклад, очищення Дол Гулдуру Білою Радою - це ж у чистому виді повторення того, як Лутіен викинула Саурона з Тол-і-нгаурхоту. Саме те, як Галя Саурона пожбурила аж за виднокрай. Або прохазка Леголаса та Тауріель до Гундабаду (ви на карту погляньте, де Самотня гора, а де Гундабад!) - це Піджей вирішив, мабуть: а тепер най леголас та Тауріель побудуть Береном та Лутіен. Або ті здоровезні хробаки - це ж із Падіння Гондоліну, з чорновиків вони взялися!
А до речі, ніхто не знає, що воно за люди реконструювали для Піджея оркську мову та куздул?
no subject
І тут - тадаммм! - трейлер "Мойсея".
Приятель: - Ти думаєш про те ж, про що і я?
Я: Угу. От автор Біблії, здається, не проти екранізації Його твору. На відміну від.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
і... так - орки, які прагнуть винищити всіх, хто не вони...чи я не буду одна, хто бажав би побачити і
потоплення Нуменорапіджеївську версію "Акаллабет"?хто реконструював оркську, не знаю.. але, здається, орки у фільмі назвали Гендальфа ...zigur? 0_о
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Трандуїл: Щось мені також здається, що я мудило...///
До последних 30 минут казалось. что им не "здаєтся"...
PS Даин жутко забавный на боевой свинье.
А бой с драконом надо было бы оставлять во 2-й части. Тогда сцена отца и сына не терялась бы потом в остальных трагедиях, а была бы действительно самой яркой сценой фильма. А так, впечатление от нее уменьшается постепенно з-за дальнейших событий.
no subject
Похороны - да, надеемся.
А второй же ж фильм вообще поначалу не планировали: первый должен был кончаться на бегстве гномов от Трандуила.
no subject
И ГДЕ??? Плевать кто-то хотел на мои молодые слезы...
Ждем режиссерку, может, Джексон исправится...
no subject
no subject
Причем ситуация так сложилось, что можно очень ловко снимать фильмы "обратным ходом". Как контрамоция в ПНС у Стругацких.
Т.е. не рассказывать весь Сильм с начала, а как бы отматывать назад.
Сначала показали ВК, потом Хоббита, потом можно снять историю появления колец. Тут можно подумать как дать падение Нуменора - в этой же части или следующей.
Потом путешествие Эарендиля (с Береном и Лютиэн) и Войну Гнева.
Потом историю бесконечных войн с Морготом
Отдельно историю Турина
Потом Исход из Валинора и прибытие в Средиземье.
Потом собственно историю Сильмариллов.
И тут уже можно остановиться :))))
Мечты, мечты...