Коли СРСР розвалився, я була студенткою. І пам’ятаю, наскільки оптимістично більшість людей сприйняла його кінець. Щоб сумувати за тим монстром, треба бути або з сім’ї, що жила при партійній годівничці чи системі розподілу "дефіциту", що дозволяло відчувати себе королями серед багна, або людьми без розуму і пам’яті. А з тими, хто вам дорікає, все ясно: не можуть же вони визнати, що самі все своє життя працювали на руйнування тої країни. Бо в ній неможливо було жити, не розхитуючи човна. Усвідомити це - боляче. Значить, треба знайти крайніх. І неважливо, ким вони будуть. Душевної рівноваги вам!
Щоб сумувати за тим монстром, треба бути або з сім’ї, що жила при партійній годівничці чи системі розподілу "дефіциту", що дозволяло відчувати себе королями серед багна, або людьми без розуму і пам’яті.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Душевної рівноваги вам!
no subject
Мої мама й бабуся не те й не те, але сумують.
no subject
no subject