Какая паника? Хоть бы намечек, что наше правительство телится. А то я полирую монтировку и духовое ружье, собираясь отстреливать красавцев в форме, если только на горизонте в моей области появятся. И при этом рвусь перегрызть Крыму кабель с электричеством в трех местах. Чтобы помнили. Я такая злая, такая злая... Чернобыль бы рванул двумя веками раньше)
При повній зраді СБУ і МВС таких дрібниць боятись не варто. В Росії давно вже порахували кожен наш патрон і плани генштабу отримуюють раніше ніж їх у нас друкують, вони лише мобілізаційний потенціал і мотивацію передбачити не можуть.
[...] Вот они. Вот они… Это было уже не орочье войско — северяне, общим числом тысяч семь, включая рыцарей Аст‑Ахэ. Никаких ужасов — черепов со скальпами и зубами, жутких волчьих морд. Они походили на эльфийское ополчение — так слаженно было их передвижение, так ровен конный строй. [...]
PS И я в курсе, как там дальше было дело. Как-никак, что бы ни говорилось, а твой текст мне всегда нравился, по большому счёту. Весь.
Да? И кто будет воевать? Вы, что ли, диванный иксперт? Или вы вместе хором споете, или станцуете против оккупантов? Ага, пляску смерти. Когда Родина в опасности, нехрен устраивать истеричный срач - "Нас генералы продали! Спасайся кто может!"(с)
Самое то ли страшное, то ли смешное - я никак не пойму, как к этому отнестись, что где-то после такого перепоста в моей френдленте появилась запись со ссылкой на него и комментарием "Вот такая фигня, народ. Можете полюбоваться, кем нас считают". И пишет это моя хорошая знакомая... и то ли смейся, то ли плачь. Можно, получается, влезть в чужую страну и попытаться отхапать кусок ее территории, можно поливать ее жителей (культуру, язык, нужное вставить и подчеркнуть) помоями публично... и потом очень искренне удивляться, чо ж это тех, кто поддерживает этот пиздец, считают противником, а не освободителями. То ли смейся, то ли плачь.
"Могущество России может быть подорвано только отделением от неё Украины… необходимо не только оторвать, но и противопоставить Украину России. Для этого нужно только найти и взрастить предателей среди элиты и с их помощью изменить самосознание одной части великого народа до такой степени, что он будет ненавидеть всё русское, ненавидеть свой род, не осознавая этого. Всё остальное — дело времени." Отто фон Бисмарк. похоже он накассандрил пораньше.
ну, если с этой точки зрения посмотреть - европы тоже вымирають) коренное население замещается неграми, арабами да турками... с этим бедламом украина ещё ресли развалится на западэнцев и восточников, через предсказанные вами 1-2 поколения будет львов опять письмо турецкому султану писать... сидящему в париже)))
И еще хочется сказать, украинцы - хватит ныть, паниковать и пугать друг друга. Не время! Надо сплотиться, держаться вместе, в том числе и в соцсетях! Ни одного кремлебота и пропагандона в своем ЖЖ! Банить-банить-банить. Вот хорошая статья: Всем украинским диванным аналитикам читать обязательно:
Ніколи не думала, що буду захищати українську владу від українських патріотів. Але зараз роблю це з виснажливою регулярністю.
Їм аби ділити портфелі. Крим уже продали. Чому не шукають Януковича. І головне: "Де Аваков?*!"
Вигуком "де Аваков?!" я віднедавна почала називати певний тип критики на адресу чинного уряду. Не минуло і трьох діб від призначення міністра внутрішніх справ, як "диванна сотня" почала обурюватися, чому ніхто досі не сидить, чому не заведені кримінальні справи, чому, чому, чому…
І нічого, що кримінальних справ треба завести тисячі. Що країна зараз не може дозволити собі вибіркового правосуддя: тільки не після вакханалії Януковича. Що східні і південні області охоплені саботажем правоохоронних структур. Де Аваков? Як, нам підсунули звичайну людину в якості міністра внутрішніх справ? А де ж наш супермен, який може бути одночасно в ста місцях?..
Зараз те саме триває з Кримом. Виникає враження, що мешканці соцмереж (не всі, але чимало) категорично не розуміють, що російські війська неможливо виставити геть наказом уряду. Що Росія тільки і чекає кулі з нашого боку, щоб перетворити Крим на пекло. Що нелюдська витримка наших військових - це і є їхній подвиг заради держави, а воєнні дії ведуть зараз дипломати - і саме в цій війні найвищій наш шанс на повну перемогу.
7 березня мене за якимось бісом (уже не згадаю) занесло на урядовий портал. Спочатку я не повірила в кількість новин, які були додані цього дня. Потім порахувала. В середньому одна новина з'являлася раз на 10-15 хвилин. З 9-ї і до 19-ї години. І це були серйозні новини: про зустрічі на найвищому рівні, важливі домовленості, консультації. Детальні, сухі новини, без води та пафосу. Хіба що вістка про тиждень боротьби з глаукомою вибивалася з загальної інтонації воєнного зведення.
Цікаво, чи всі ці критики, які звинувачують уряд у бездіяльності та розпилі посад, заходять щодня на урядовий портал? Читають уважно новини та аналітику? Слідкують за результатами міжнародних зустрічей?
Ми твердо засвоїли думку, що суспільство має контролювати владу. Але не всі зрозуміли, які механізми цього контролю. Багато хто конструктивну критику підмінив превентивною істерикою. Це ж і простіше: легше на всяк випадок полементувати, що ніхто нічого не робить, ніж витрачати час і сили, з'ясовуючи, хто, в якій мірі і чому нічого не робить.
Якщо ми хочемо справді змінити країну, нам необхідно звикнути до оксюморону "експерт-любитель". Кожен із нас має на певний (імовірно, довгий) час стати експертом із питань державного управління, економіки, міжнародної дипломатії. Інакше як ми зрозуміємо, чи насправді уряд робить щось не так? Робить недостатньо? Не робить взагалі, а лише імітує діяльність?
Але для цього треба спочатку зізнатися собі, що ми політично та економічно безграмотні. Що дуже часто ми не тільки не розуміємо, як працюють макроекономічні механізми, а навіть не знаємо, де знаходиться наш райвиконком.
Треба зізнатися собі, що ні завтра, ні післязавтра, ні за рік ми не повернемося до нормального, сонного життя, в якому можна не знати, як звуть міністра фінансів. В якому можна не знати, чим займається його міністерство. І яка різниця між ним і міністерством економіки.
Треба зізнатися, що доведеться якийсь час постійно вчитися, причому не завжди цікавих речей. Шукати експертні середовища, яким довіряєш. Читати нарешті закони власними очима (а то ж насправді-то більшість із нас навіть Конституцію не прочитала від початку до кінця). Звіряти свої оцінки з оцінками професіоналів, викристалізовуючи розуміння і чуття глобальних процесів.
Побудова громадянського суспільства - це складна робота, виконувати яку доведеться винятково на громадських засадах. Але вона того варта.
Якщо вона була варта сотні людських життів, значить, тим більше варта вона кількох років нашої невтомної праці. Источник: http://censor.net.ua/r274958
Російські системи "Град" розстріляли колону бронетанкових військ України на підході до Чонгару. Жителі довколишніх сіл Херсонщини повідомляють, що десять танкістів живі, але потребують медичної допомоги
Реальные перемещения украинских войск и так известны противнику в силу высокой инфильтрации МВД и СБУ агентурой москвы. Сообщать же о них в интернете надо, дабы народ понимал - хоть что то делается и не опускал совсем руки. Что, так сказать, "Красный пароль" прозвучал...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Вот они. Вот они…
Это было уже не орочье войско — северяне, общим числом тысяч семь, включая рыцарей Аст‑Ахэ. Никаких ужасов — черепов со скальпами и зубами, жутких волчьих морд. Они походили на эльфийское ополчение — так слаженно было их передвижение, так ровен конный строй.
[...]
PS И я в курсе, как там дальше было дело. Как-никак, что бы ни говорилось, а твой текст мне всегда нравился, по большому счёту. Весь.
Но сейчас-то мы не в Дортонионе.
no subject
А генералов украинских, пытающихся устроить этот неумелый балаган, стоило бы под домашний арест взять. для пользы дела.
no subject
И кто будет воевать? Вы, что ли, диванный иксперт?
Или вы вместе хором споете, или станцуете против оккупантов? Ага, пляску смерти.
Когда Родина в опасности, нехрен устраивать истеричный срач - "Нас генералы продали! Спасайся кто может!"(с)
no subject
То ли смейся, то ли плачь.
no subject
похоже он накассандрил пораньше.
Источник: http://www.bugaga.ru/interesting/1146716904-otto-fon-bismark-o-rossii.html#ixzz2vUzKNmi4
no subject
no subject
no subject
Вот хорошая статья:
Всем украинским диванным аналитикам читать обязательно:
Ніколи не думала, що буду захищати українську владу від українських патріотів. Але зараз роблю це з виснажливою регулярністю.
Їм аби ділити портфелі. Крим уже продали. Чому не шукають Януковича. І головне: "Де Аваков?*!"
Вигуком "де Аваков?!" я віднедавна почала називати певний тип критики на адресу чинного уряду. Не минуло і трьох діб від призначення міністра внутрішніх справ, як "диванна сотня" почала обурюватися, чому ніхто досі не сидить, чому не заведені кримінальні справи, чому, чому, чому…
І нічого, що кримінальних справ треба завести тисячі. Що країна зараз не може дозволити собі вибіркового правосуддя: тільки не після вакханалії Януковича. Що східні і південні області охоплені саботажем правоохоронних структур. Де Аваков? Як, нам підсунули звичайну людину в якості міністра внутрішніх справ? А де ж наш супермен, який може бути одночасно в ста місцях?..
Зараз те саме триває з Кримом. Виникає враження, що мешканці соцмереж (не всі, але чимало) категорично не розуміють, що російські війська неможливо виставити геть наказом уряду. Що Росія тільки і чекає кулі з нашого боку, щоб перетворити Крим на пекло. Що нелюдська витримка наших військових - це і є їхній подвиг заради держави, а воєнні дії ведуть зараз дипломати - і саме в цій війні найвищій наш шанс на повну перемогу.
7 березня мене за якимось бісом (уже не згадаю) занесло на урядовий портал. Спочатку я не повірила в кількість новин, які були додані цього дня. Потім порахувала. В середньому одна новина з'являлася раз на 10-15 хвилин. З 9-ї і до 19-ї години. І це були серйозні новини: про зустрічі на найвищому рівні, важливі домовленості, консультації. Детальні, сухі новини, без води та пафосу. Хіба що вістка про тиждень боротьби з глаукомою вибивалася з загальної інтонації воєнного зведення.
Цікаво, чи всі ці критики, які звинувачують уряд у бездіяльності та розпилі посад, заходять щодня на урядовий портал? Читають уважно новини та аналітику? Слідкують за результатами міжнародних зустрічей?
Ми твердо засвоїли думку, що суспільство має контролювати владу. Але не всі зрозуміли, які механізми цього контролю. Багато хто конструктивну критику підмінив превентивною істерикою. Це ж і простіше: легше на всяк випадок полементувати, що ніхто нічого не робить, ніж витрачати час і сили, з'ясовуючи, хто, в якій мірі і чому нічого не робить.
Якщо ми хочемо справді змінити країну, нам необхідно звикнути до оксюморону "експерт-любитель". Кожен із нас має на певний (імовірно, довгий) час стати експертом із питань державного управління, економіки, міжнародної дипломатії. Інакше як ми зрозуміємо, чи насправді уряд робить щось не так? Робить недостатньо? Не робить взагалі, а лише імітує діяльність?
Але для цього треба спочатку зізнатися собі, що ми політично та економічно безграмотні. Що дуже часто ми не тільки не розуміємо, як працюють макроекономічні механізми, а навіть не знаємо, де знаходиться наш райвиконком.
Треба зізнатися собі, що ні завтра, ні післязавтра, ні за рік ми не повернемося до нормального, сонного життя, в якому можна не знати, як звуть міністра фінансів. В якому можна не знати, чим займається його міністерство. І яка різниця між ним і міністерством економіки.
Треба зізнатися, що доведеться якийсь час постійно вчитися, причому не завжди цікавих речей. Шукати експертні середовища, яким довіряєш. Читати нарешті закони власними очима (а то ж насправді-то більшість із нас навіть Конституцію не прочитала від початку до кінця). Звіряти свої оцінки з оцінками професіоналів, викристалізовуючи розуміння і чуття глобальних процесів.
Побудова громадянського суспільства - це складна робота, виконувати яку доведеться винятково на громадських засадах. Але вона того варта.
Якщо вона була варта сотні людських життів, значить, тим більше варта вона кількох років нашої невтомної праці. Источник: http://censor.net.ua/r274958
no subject
no subject
Російські системи "Град" розстріляли колону бронетанкових військ України на підході до Чонгару. Жителі довколишніх сіл Херсонщини повідомляють, що десять танкістів живі, але потребують медичної допомоги
no subject
no subject
Гудбай.
no subject
no subject
no subject