Ви бачите, який виверт - коли він начебто ототожнює себе з жертвою, його-як-начебто-жертви увага прикута до агресора. Жертва в його уявленні не буде думати та піклуватися про себе, свої почуття та бажання, не буде зосереджена на собі, ні, вона зосередиться на агресорі - його покаранні, а також діях та словах, які на агресора впливають.
Жертва стає таким собі містком, щоб звертати увагу на агресора та впливати на нього, а її власні почуття та бажання якось "зникають".
В якійсь книжці про сімейне насильство вичитала, що найбільший баг в сприйнятті жертви та агресора полягає у тому, що увага усіх (і агресора у першу чергу) прикута до того, що почуває агресор та що робить жертва, тоді як для виправлення ситуації требя вперто дивится на те, що почуває жертва та що робить агресор. Здається, в даному випадку ми бачимо щось схоже на той баг.