Не будемо згадувати подвиг Маресьєва.

Чому ж. Давайте згадаємо. Надто згадаємо про те, то у мирні часи цей подвиг став непотрібним, Маресьєва випхали на пенсію, де він спився.
Дуже, дуже повчальна історія про те, як ті, хто налаштовує людину на подвиг, потім обходяться з нею, коли з плодів подвига вже скористувалися.

То що ви хочете сазати своєю метафорою? Що травмовані люди повинні жити та, наче травми в них і немає - принаймні аби воно та виглядяло про ваше око, а якою ціною їм це вдалося, то ніого не має обходити?