У бджілок з метеликами те ж саме, синку

[morreth]

У русофантасто є заборонена тема: не можна вголос казати, що видавництво, скажемо, "Крилов" або "Леніздат" крадуть в авторів гонорари. Всі це знають, але вголос казати не можна. Бо загубиш свою репутацію. Так, не крадія, а свою. Якщо ти скажеш правду вголос, набігають ховрашки і починається хор "самідураківіновати". Причому ховрашки на 50% з таких само ошуканих, але в них теплиться надія, що може, колись за якийсь наступний твір заплатять, бо проявили ж лояльність.

Так що я можу сказати... у сценарному бізнесі все те ж саме.

Цей чувак, Бабік Андрій, не зажопив мого гонорару, не встиг. Він тільки згаяв мій час. Але, коли я розповіла, як він згаяв мій час, на мене вийшли люди, які розповіли, що згаяний час то таке, квіточки, а їх Бабик кинув на гроші.

На скріншоті ви спостерігаєте реакцію Бабикових ховрахів на марші. І я, чесно кажучи, не знаю, що робити. Кажуть, що в Україні нема інституту репутації. Він є, але якийсь їбанутий: на захист корумпованого чиновника, нечистого на руку депутата чи такого як Бабик, кидаються миттєво. Постраждалі мовчать, бо бояться... так, втратити репутацію. Ті, хто говорить на їх захист, обливають лайном та вважають за міських божевільних.

У кого є ідеї, що з цим робити?

Comments

[euthanasepam]

Пиздити. Довго, ретельно, вдумливо. Потім відпиздженій падлюці дружньо нагадати, що в Україні тепер є десятки тисяч людей з дещо загостеним з війни прагненням справедливости і готовністю це прагнення втілювати власноруч стосовно кожної хитрожопої сволоти. І додати, що від таких людей марно ховатися, бо то все буде не задля грошей чи слави, а для знищення зла.