![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Єсть такая партія, або Чому ми обираємо упирів
Порівняно давно я помітила тенденцію: внаслідок різних революцій зрештою до влади приходять гандони, які були ще гірші за папіредників.
(Наперед скажу: я не вважаю Пороха гіршим за Яника. Яник був плоть від плоті криміналу, а Порох плоть від плоті некримінального, порівняно чистого бізнесу. Ну отакі в нас поняття про чистоту й некримінальність. Я про Пороха напишу ще окремо, але я вважаю, що у його особі ми маємо те, на що заслуговуємо, не більше й не менше. Бо він такий, як ми. Якби методом соціальних досліджень вирахувати "середнього українця" та якимось дивом його клонувати, вийде Петро Порошенко. І ми підсвідомо добре це знаємо, тому за нього й голосували. Що наголосували, те й вигрібаємо. Кінець цитати.)
Але перспектива обрати упиря на місто Пороха перед нами дуже реальна. Довгий час я, мов та Касандра, чую сракою наближення землі, об яку боляче гепнуться всі, але нічого, крім "Ааааа!" сказати не можу. Ну, тобто, не могла.
Так от, революція часто-густо завершується конкретним упирізмом. Подивимося на комуняк. А потім на Хуйла, який змінив комуняк. Та й ми самі - кого обрали, розчарувавшись у Ющі? Кого? Га? А альтернатива була яка? М?
Гадаєте, пороблено лише нам та москалям та тим, в кого на городі вони потопталися? Аж ніяк. У французів те ж було. Кілька разів, доречі. Нинішня республіка в них вже п'ята. Не все з першого разу.
Карочє, дєло к ночі. Є така штука, як ефект Даннінга-Крюгера: що менше людина в чомусь тямить, то більше тямущою вона себе вважає і тим упевненіше почувається. І навпаки: що більше людина в чомусь тямить, то ясніше бачить складнощі поставлених перед нею задач, тому менше впевнена в собі.
А тепер повернемося до наших упирів. Візьмемо, наприклад, 1917 рік. Царя поперли, тобто зпихнули (скоро святкуватимемо ювілейчик). Але тотальний пиздець чомусь нікуди не подівся. Війна триває, економика стрімко котиться в дупу, що робити - ніхто не знає, Тимчасовий Уряд вирішив порадитися з народом, зібрали Всеросійський з'їзд рад. Сидять міркують, як вправитися, хто б міг узяти владу до рук, і товариш Церетелі вголос оголошує, що нема в країні партії, яка б могла цілком взяти на себе вілповідальність за винання країни з тієї сраки, куди її загнав царат.
Ну, що далі було, всі старі люди знають, бо нам цим мізки ще у школі проїбли: вилазе не трибуну Вова Ульянов-Лєнін і каже, що "Єсть такая партія".
На той момент "такая партія" перебувала в повному загоні. Всі були популярніші від неї, навіть меншовики мали більше голосів. А есерів просто так носили на руках.
І от, побачивши, що на чесних виборах вони сьорбнуть шилом борщу, комуняки в жовтні вчинили переворот. Сумніву, що вони впораються, в них не було жодного. Результат відомий: вони пообіцяли все всім і всіх наїбали. Свобода зібрань, свобода слова, фабрики робочим, земля селянам - все виявилося брехнею: селяни отримали нове кріпацтво, продразвьорстку й голодомор, робочі - карткову систему, замість свободи зібрань та слова - розстріли й трудові табори, де смертність була вища за Бухенвальд.
Але дохіра народу вірило, що вони роблять правильно, бо вони робили це все з кам'яно впевненими їбалами і щиро вірили в будь-яку хріноту, яку самі верзли.
Оце найголовніший урок історії. Поки в тебе впевнене сурло та міцна пелька, ти можеш бути бовдуром неосвітенним - все одно тебе слухатимуться, тобі віритимуть, а за демократії навіть голосуватимуть, як ото за Трампа.
Тоталітарний пиздець в Європі 30-х років утворився тому, що світ мінявся надто швидко, і втомлені зростаючою складністю люди зажадали чогось простого, як мукання (комуняка Маяковський формулював дуже влучно). Тому і пішли за тими, хто з простими та впевненими сурлами говорив хуйню - але знов-таки дуже впевнено - і чинив хуйню, але знов-таки без зайвого сумніву. Компетентні люди спершу ніяковіли, потім казали собі, що змагатися з пітекантромпами нижче за їхню гідність, потім тікали або гинули.
Революція - це завжди наслідок лавиноподібного ускладнення світу, якого стара система управління витримати вже не може.
Але й тиранія - наслідок цього ускладнення світу. Бо в ситуації надмірної свободи люди тяжіють до вилупків з простими та впевненими сурлами. І жодного сенсу нема цитувати в стомільйонний раз Галіча - "Бойтесь того, кто скажет - я знаю, как надо" людям, які ЖАДАЮТЬ почути нарешті заповітне "я знаю". Ну, не та аудиторія, це як в Мецці Різдво справляти, тільки ще небезпечніше.
Я вважаю, що в компетентних людей лише один вихід: відчайдушно блефувати. Повністю усвідомлюючи масштаб насуваючогося пиздецю, тримаючи обома руками дупу, аби не всратися з переляку, хапонувши півлітру для храбрості, робити прості сурла і казати "я знаю, как надо". Маскуватися під упирів. Так, на тому світі доведеться лизать гарчих сковород. Але на цьому, МОЖЛИВО, не доведеться їхати на лісоповал або ковтати радіоактивний попіл.
Ну, або, як то каже мудра Віраго, йобне метеорит та всім нам значно спростить задачу.
(Наперед скажу: я не вважаю Пороха гіршим за Яника. Яник був плоть від плоті криміналу, а Порох плоть від плоті некримінального, порівняно чистого бізнесу. Ну отакі в нас поняття про чистоту й некримінальність. Я про Пороха напишу ще окремо, але я вважаю, що у його особі ми маємо те, на що заслуговуємо, не більше й не менше. Бо він такий, як ми. Якби методом соціальних досліджень вирахувати "середнього українця" та якимось дивом його клонувати, вийде Петро Порошенко. І ми підсвідомо добре це знаємо, тому за нього й голосували. Що наголосували, те й вигрібаємо. Кінець цитати.)
Але перспектива обрати упиря на місто Пороха перед нами дуже реальна. Довгий час я, мов та Касандра, чую сракою наближення землі, об яку боляче гепнуться всі, але нічого, крім "Ааааа!" сказати не можу. Ну, тобто, не могла.
Так от, революція часто-густо завершується конкретним упирізмом. Подивимося на комуняк. А потім на Хуйла, який змінив комуняк. Та й ми самі - кого обрали, розчарувавшись у Ющі? Кого? Га? А альтернатива була яка? М?
Гадаєте, пороблено лише нам та москалям та тим, в кого на городі вони потопталися? Аж ніяк. У французів те ж було. Кілька разів, доречі. Нинішня республіка в них вже п'ята. Не все з першого разу.
Карочє, дєло к ночі. Є така штука, як ефект Даннінга-Крюгера: що менше людина в чомусь тямить, то більше тямущою вона себе вважає і тим упевненіше почувається. І навпаки: що більше людина в чомусь тямить, то ясніше бачить складнощі поставлених перед нею задач, тому менше впевнена в собі.
А тепер повернемося до наших упирів. Візьмемо, наприклад, 1917 рік. Царя поперли, тобто зпихнули (скоро святкуватимемо ювілейчик). Але тотальний пиздець чомусь нікуди не подівся. Війна триває, економика стрімко котиться в дупу, що робити - ніхто не знає, Тимчасовий Уряд вирішив порадитися з народом, зібрали Всеросійський з'їзд рад. Сидять міркують, як вправитися, хто б міг узяти владу до рук, і товариш Церетелі вголос оголошує, що нема в країні партії, яка б могла цілком взяти на себе вілповідальність за винання країни з тієї сраки, куди її загнав царат.
Ну, що далі було, всі старі люди знають, бо нам цим мізки ще у школі проїбли: вилазе не трибуну Вова Ульянов-Лєнін і каже, що "Єсть такая партія".
На той момент "такая партія" перебувала в повному загоні. Всі були популярніші від неї, навіть меншовики мали більше голосів. А есерів просто так носили на руках.
І от, побачивши, що на чесних виборах вони сьорбнуть шилом борщу, комуняки в жовтні вчинили переворот. Сумніву, що вони впораються, в них не було жодного. Результат відомий: вони пообіцяли все всім і всіх наїбали. Свобода зібрань, свобода слова, фабрики робочим, земля селянам - все виявилося брехнею: селяни отримали нове кріпацтво, продразвьорстку й голодомор, робочі - карткову систему, замість свободи зібрань та слова - розстріли й трудові табори, де смертність була вища за Бухенвальд.
Але дохіра народу вірило, що вони роблять правильно, бо вони робили це все з кам'яно впевненими їбалами і щиро вірили в будь-яку хріноту, яку самі верзли.
Оце найголовніший урок історії. Поки в тебе впевнене сурло та міцна пелька, ти можеш бути бовдуром неосвітенним - все одно тебе слухатимуться, тобі віритимуть, а за демократії навіть голосуватимуть, як ото за Трампа.
Тоталітарний пиздець в Європі 30-х років утворився тому, що світ мінявся надто швидко, і втомлені зростаючою складністю люди зажадали чогось простого, як мукання (комуняка Маяковський формулював дуже влучно). Тому і пішли за тими, хто з простими та впевненими сурлами говорив хуйню - але знов-таки дуже впевнено - і чинив хуйню, але знов-таки без зайвого сумніву. Компетентні люди спершу ніяковіли, потім казали собі, що змагатися з пітекантромпами нижче за їхню гідність, потім тікали або гинули.
Революція - це завжди наслідок лавиноподібного ускладнення світу, якого стара система управління витримати вже не може.
Але й тиранія - наслідок цього ускладнення світу. Бо в ситуації надмірної свободи люди тяжіють до вилупків з простими та впевненими сурлами. І жодного сенсу нема цитувати в стомільйонний раз Галіча - "Бойтесь того, кто скажет - я знаю, как надо" людям, які ЖАДАЮТЬ почути нарешті заповітне "я знаю". Ну, не та аудиторія, це як в Мецці Різдво справляти, тільки ще небезпечніше.
Я вважаю, що в компетентних людей лише один вихід: відчайдушно блефувати. Повністю усвідомлюючи масштаб насуваючогося пиздецю, тримаючи обома руками дупу, аби не всратися з переляку, хапонувши півлітру для храбрості, робити прості сурла і казати "я знаю, как надо". Маскуватися під упирів. Так, на тому світі доведеться лизать гарчих сковород. Але на цьому, МОЖЛИВО, не доведеться їхати на лісоповал або ковтати радіоактивний попіл.
Ну, або, як то каже мудра Віраго, йобне метеорит та всім нам значно спростить задачу.
no subject
...
Тоталітарний пиздець ... утворився тому, що світ мінявся надто швидко, і втомлені зростаючою складністю люди зажадали чогось простого, як мукання ...
Дякую, прекрасно написано. Весь пост, процитовані рядки -- просто конспект головних думок, які, зокрема, дуже влучно характеризують минулорічні вибори в США.
no subject
лише один вихід: відчайдушно блефувати
no subject
Вот они, как те большевики, обещают всё и всем, землю крестьянам, воду матросам; тоже обещать всё и всем?
no subject
no subject
no subject
прогрессивная общественность носится с идеей, как не допустить дураков на выборы.
Особенно известна здесь Юлия Латынина.
Пока не смогли придумать алгоритм, как отделить агнцев от козлищ.
Например, перед выборами устроить ЕГЭ, и допускать только тех, кто сдаст.
Или написать каждому на лбу индекс социальной значимости, и голос при подсчёте на него умножать.
Сложность в том, что экзамен проводит именно кровавый режим,
и если демократов не допускают до выборов, то так тиран видит искомый алгоритм.
Обманывать избирателей тоже пробовали (ДА-ДА-НЕТ-ДА),
когда выбирали Ельцина на второй срок, заведомо недееспособного человека,
элита страны предложила преемника (Хуйло).
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Re: А Первая Мировая от чеоо?
Неплохой обзор пейзажа: https://www.amazon.com/War-That-Ended-Peace-Road/dp/0812980662
Хотя профессор левоватая по убеждениям, от чего у неё случаются как бы взаимоисключающие параграфы, но в оценках. Фактология же упоительная для ценителей жанра.
RE: Re: А Первая Мировая от чеоо?
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
Все то же самое: управленческие структуры, созданые при феодализме, не справлялись с требованиями индустриальной эпохи.
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
Австро-Венгрия (Дуалистическая монархия, да), страдала в общем-то от парламентаризма: венгры гнули свою линию, австрияки упирались как могли. И проблема была в том, что венгры катерорически не хотели допускать славян до равноправия. Что чехам было очень неприятно.
Проблемы справляться с требованиями никогда не стояло: Япония справилась, имея... ну там пережиткие до сих пор переживают. Но с требованиями они в целом справились уже к началу XX века.
Проблемы были в том, что Вильгейму хотелось флот, а Британия не могла этого допустить на физиологическом уровне. Проблема в том, что под боком Австро-Венгрии горели Балканы, а РИ подливала в тот пожар бензинчика, имея тщетные надежды на Проливы. Которые ей были нужны объективно, но трезво оценить свои шансы элита РФ не могла. Собсвенно, а могла ли когда-нибудь?
RE: Чему именно они оказались неадеватны?
Какая разница, чего там хотелось Вильгельму. Чего хотелось милионам немцев?
RE: только в 45-м выблевали.
"Чего хотелось милионам немцев? " Того же. У них там был типа ДОСААФ, и они с радостным шагам, с песней весёлой... Вот только это было во имя прогресса, развития и против консервативного мракобесия Царской России, империализма БИ ("плутократия" тогда вроде ещё не вошла в тренд) и галльского реваншизма (чего не отнимешь). Рядовых немцев, однако, извиняет то, что они не знали о переговорах правительств по поводу гонки вооружений. А Кайзер эти переговоры курировал и знал, что БИ готова даже пойти на потерю лица, только бы не начинать соревнования по линкоростроению.
RE: только в 45-м выблевали.
RE:Та дело ж не в линкоростроении.
no subject