![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мемуар короткий
Ото коли дерева були великі, Сергій Худієв ще нормальний, а я ще толкінстка, було в нас щось на кшталт творчої зустрічі мене з читачами в християнській бібліотеці, де тоді рулив Сергій.
Здається, то було напередодні Нового року чи Різдва православного - ну така то атмосфера дуже неформальна, навіть пивце на столі було. І заглянув тоді Рамендік.
Не можу вже коректно пригадати (бо давно, та й пивце), про що саме йшлося, але якось вирулило на Норд-Ост, бо воно тоді було в усіх на вустах і всім страшенно було шкода і загиблих, і постраждалих. А дехто й був знайомий безпосередньо з кимось із загиблих, зокрема з ансамблю ірдандського танцю Ірідан.
Ага. Отже, то була зима 2002-2003 року, коли в мене або вже виходив, або ще готувався до виходу "По той бік світанку".
І про Норд-Ост зайшлося через те, мабуть, що я співала переклади ірландських пісень, що ними ото тоді почала займатися. Через те згадали покійного О'Карпова, який також перекладав пісні, а через нього - Ірідан.
І тут Михайлик Рамендік висказав шикарну богословьску ідею. Вона мене тоді аж струсонула, та ідея. За два рочки, як стрслося оте цунамі на островах та хтось із православних їєранхів пьорднув, що це нечестивих туристів Бог покарав - то він своїм перінням Рамендікову ідею затьмарив, але тоді ще був лише Норд-Ост, і Мишаніна ідея відкрилася мені у всій новизні.
Так от, Мишаня сказав, що то Бог, мабуть покарав іріданців, зокрема О'Карпова, через їхню симпатію до терористів, тобто до ірландських повстанців, тобто до всього ірландського. Ну, то так схема працює: вони любили ірландське та співали повстанських пісень, отже, схвалювали ІРА та терор, отже, Бог дав їм шанс познайомитися з чеченськими повстанцями та їхнім теророс і через те постраждати, ба навіть загинути.
Тільки довжина столу врятувала Мишаню від моментального випису по їбалу. І тільки той факт, що ми знаходилися у християнській бібліотеці, врятував Мішаню від випису по їбалу взагалі. Бо спершу мені було не той, а потім мене розібрало всепрощення та дух Різдва. Ну й Михайлика зацюкали, тіпа що ти верзеш.
Тепер його їбало перебуває - будете сміятися - в Ірландії. Отака ірония долі й святого Патріка. Сиить воно в Ірландії, святій землі Ірландії, та пиздить звідти про те, що ми тутай фашисти і хунта.
Мораль сієї басні такова: не відкладай ні на хвилину піздюля, якого прагнеш виписати. Виписуй негайно. Іншого шансу може й не бути.
Здається, то було напередодні Нового року чи Різдва православного - ну така то атмосфера дуже неформальна, навіть пивце на столі було. І заглянув тоді Рамендік.
Не можу вже коректно пригадати (бо давно, та й пивце), про що саме йшлося, але якось вирулило на Норд-Ост, бо воно тоді було в усіх на вустах і всім страшенно було шкода і загиблих, і постраждалих. А дехто й був знайомий безпосередньо з кимось із загиблих, зокрема з ансамблю ірдандського танцю Ірідан.
Ага. Отже, то була зима 2002-2003 року, коли в мене або вже виходив, або ще готувався до виходу "По той бік світанку".
І про Норд-Ост зайшлося через те, мабуть, що я співала переклади ірландських пісень, що ними ото тоді почала займатися. Через те згадали покійного О'Карпова, який також перекладав пісні, а через нього - Ірідан.
І тут Михайлик Рамендік висказав шикарну богословьску ідею. Вона мене тоді аж струсонула, та ідея. За два рочки, як стрслося оте цунамі на островах та хтось із православних їєранхів пьорднув, що це нечестивих туристів Бог покарав - то він своїм перінням Рамендікову ідею затьмарив, але тоді ще був лише Норд-Ост, і Мишаніна ідея відкрилася мені у всій новизні.
Так от, Мишаня сказав, що то Бог, мабуть покарав іріданців, зокрема О'Карпова, через їхню симпатію до терористів, тобто до ірландських повстанців, тобто до всього ірландського. Ну, то так схема працює: вони любили ірландське та співали повстанських пісень, отже, схвалювали ІРА та терор, отже, Бог дав їм шанс познайомитися з чеченськими повстанцями та їхнім теророс і через те постраждати, ба навіть загинути.
Тільки довжина столу врятувала Мишаню від моментального випису по їбалу. І тільки той факт, що ми знаходилися у християнській бібліотеці, врятував Мішаню від випису по їбалу взагалі. Бо спершу мені було не той, а потім мене розібрало всепрощення та дух Різдва. Ну й Михайлика зацюкали, тіпа що ти верзеш.
Тепер його їбало перебуває - будете сміятися - в Ірландії. Отака ірония долі й святого Патріка. Сиить воно в Ірландії, святій землі Ірландії, та пиздить звідти про те, що ми тутай фашисти і хунта.
Мораль сієї басні такова: не відкладай ні на хвилину піздюля, якого прагнеш виписати. Виписуй негайно. Іншого шансу може й не бути.
no subject
no subject
no subject
no subject
Что же касается его высказываний, то он не злобный, нет, далеко нет. Он просто до того фантастический дурак, что когда пытается думать и какие-то закономерности выводить - лучше бы он этого не делал. Потому что получается фантастическое говно - либо в моральном смысле, либо в логическом, либо в обоих сразу.
И да, я его не защищаю. Просто хочу сказать, что пиздюля бы тут не помогли. Глупость такого масштаба пиздюлями не лечится.
no subject
no subject
ну то есть получше Джориана, но не сильно.
no subject
no subject
no subject
й що сцуко характерно - каятися людинка не збирається за своє базікання. Повангуємо: через 10 років він буде сидіти в Донецьку й патякати скажімо про
справжню українську духовністьросійський фашизм!>>Мораль сієї басні такова: не відкладай ні на хвилину піздюля, якого прагнеш виписати. Виписуй негайно. Іншого шансу може й не бути.
Саме так, і ніяк інакше. Амінь!
no subject
no subject
no subject
no subject
А прихильнкиів логіки "раз горе то воно обов'язково покарання за гріх" хочеться запитати "а ви книгу Іова читали?"
no subject
Зачотная мораль. Не знаю уж, насколько христианская, но мне, как атеисту, нравится.
no subject
Так бы я уже врезала Мише, покаялась и забыла. А так я сижу и мучаюсь, переживая упущенные возможности.
no subject
http://tikkey.livejournal.com/470547.html?thread=14631955#t14631955