Мушу зізнатися
Що з моменту першої публікації "Вашего благородія" мене трошки гризло сумління за те, як показано в книзі Радянську армію. Тобто, майже все про неї писав полковник Гребенюк, який сам в неї служив, і всі портрети змалював з натури, і я йому довіряла, бо саме в цій армії він служив свого часу. Але є три епізоди, де меня самій ввижалося, що це вже трохи через край - згвалтування жінок-вертольотниць, забиття насмерть командира у Курман-Кемельчі та катування Верещагіна. Ну, мо, не черз край, але вже під самі вінця.
Так от, останнім часом мене від тих докорів сумління остаточно вилікували ватнеги. Натикаючися раз по раз на їхній масовий дроч щодо того, як вони нас будуть розстрілювати, катувати й гвалтувати, я заспокоююся: мною змальована самісінька художня правда.
Так от, останнім часом мене від тих докорів сумління остаточно вилікували ватнеги. Натикаючися раз по раз на їхній масовий дроч щодо того, як вони нас будуть розстрілювати, катувати й гвалтувати, я заспокоююся: мною змальована самісінька художня правда.

no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
в мене було збіговисько збочинців під постом про перепоховання загиблих бійців червоної арміїї перед 9 травня, заморочилася викидати нерозшарені коменти;
череда за чередою побиваються за справжнім чоловіком стрєлковим, і то у самий нездоровий спосіб;
тут фапають на роздертих навпіл жінок, та ще під замовляння дитячих страхіть "аааа! на мене напала десятифутова жінка, рятуймося, бо вб'є цицьками";
найдивніші фройдівські дописи та фонтрієрівські кадри оживають без будь-якої внятної підстави, бо жоден з фантазерів ще ні з ким за своє життя не змагається, на відміну від бойовки; у тих хоч привід є втрачати глузд і гальма;
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
http://irwi99.livejournal.com/1226507.html
no subject
no subject
no subject
Держитесь, ребята. Слава Украине!
no subject
no subject