Дивна аберація свідомості
У мене завжди були добрі стосунки з вірменами. Після землетрусу, Сумгаїту, бакінської різанини та карабахських подій чимало вірмен знайшли притулок в Україні, зокрема в Дніпропетровську, і мені завжди щастило серед них на людей порядних, я заводила приятелів.
Тому коли я під черговим пропагандонським висиранням бачу фамілію, що закінчується на -ян, у мене відчуття, що мене зрадив друг. От москалі можуть писати що завгодно, наші покидьки, євреї, будь-хто, я лише плечима знизую: ну, мудаків не орють, не сіт - самі родяться.
А от за вірмен чомусь прикро. Хоч і розумію, що то дурість, і вірмени такий само народ, як усі, з таким самим процентним вмістом мудаків - але все ж прикро.
Аберація.
Тому коли я під черговим пропагандонським висиранням бачу фамілію, що закінчується на -ян, у мене відчуття, що мене зрадив друг. От москалі можуть писати що завгодно, наші покидьки, євреї, будь-хто, я лише плечима знизую: ну, мудаків не орють, не сіт - самі родяться.
А от за вірмен чомусь прикро. Хоч і розумію, що то дурість, і вірмени такий само народ, як усі, з таким самим процентним вмістом мудаків - але все ж прикро.
Аберація.

no subject