Дивна аберація свідомості

[morreth]

У мене завжди були добрі стосунки з вірменами. Після землетрусу, Сумгаїту, бакінської різанини та карабахських подій чимало вірмен знайшли притулок в Україні, зокрема в Дніпропетровську, і мені завжди щастило серед них на людей порядних, я заводила приятелів.

Тому коли я під черговим пропагандонським висиранням бачу фамілію, що закінчується на -ян, у мене відчуття, що мене зрадив друг. От москалі можуть писати що завгодно, наші покидьки, євреї, будь-хто, я лише плечима знизую: ну, мудаків не орють, не сіт - самі родяться.

А от за вірмен чомусь прикро. Хоч і розумію, що то дурість, і вірмени такий само народ, як усі, з таким самим процентним вмістом мудаків - але все ж прикро.

Аберація.

Comments

[dmitry-the-pooh.livejournal.com]

Після землетрусу ми вирішили якось допомогти.
Спочатку намалювали плакат про збір грошей, повісили на вході. Весь день нам студенти несли гроші.
Потім зібралися понести їх до зберкасси, щоб відправити на рахунок.
І тоді у нас з'явилася нова ідея - і ми прямо з цим плакатом та скринею з грошима пішли по вулицях міста. Через всю Гагаріна і далі по Карла Маркса.
Таким собі імпровізованим маршем.
Тоді маршем ходили тільки двічі на рік - на 1 травня та 7 листопада.

Люди кидали гроші. Багато. По тих часах та нашіх студентських уявленнях - так дуже багато.
Все здали в касу, чек приліпили до нового плакату з подякою, який знов повісили на вході.
Мабуть, це була перша подібна акція у нашому славному містечку.

Колись було прикро за вірменських пропагандонів, за російських, за всіх інших. Не міг збагнути, чому люди ллють потоки брехні та розпалюють ненависть. Звик.