Дивна аберація свідомості

[morreth]

У мене завжди були добрі стосунки з вірменами. Після землетрусу, Сумгаїту, бакінської різанини та карабахських подій чимало вірмен знайшли притулок в Україні, зокрема в Дніпропетровську, і мені завжди щастило серед них на людей порядних, я заводила приятелів.

Тому коли я під черговим пропагандонським висиранням бачу фамілію, що закінчується на -ян, у мене відчуття, що мене зрадив друг. От москалі можуть писати що завгодно, наші покидьки, євреї, будь-хто, я лише плечима знизую: ну, мудаків не орють, не сіт - самі родяться.

А от за вірмен чомусь прикро. Хоч і розумію, що то дурість, і вірмени такий само народ, як усі, з таким самим процентним вмістом мудаків - але все ж прикро.

Аберація.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Бачите, а жодний вірмен не зустрівся порядний. Всі гніди. Крім однієї дами дуже похилого віку, яка з Карабаху та все життя з чоловіком по гарнізонах. Вона сама врешті-решт вірмен перестала любити...
Коли їх трусануло в Ленінакані, я щиро сподівався, що там привалило одного гада, з яким я мав нещастя служити, коли я був "молодим", а він "дідом". Інших я просто не пам'ятав, де живуть. А до цього навіть збирався завітати колись...

Герой Майдану, на жаль, не змінив моїх стереотипів. Просто додався другий виняток.

Вибачте за брак толерантності.

[morreth.livejournal.com]

Мені пощастило, вам ні, фортуна сліпа.