так. саме так проби й бралися. та й зараз беруться на старих агрегатах.
зачерпнули, вилили у форму, коли охолонуло до твердої фази - вибили з форми та відправили "пневматичною поштою" до ЦЗЛ на хімічний аналіз.
розрив у часі проміж взяттям проби та отриманням результатів аналізу інколи складав десятки хвилин. це була постійна проблема. і результат завжди залежав від досвіду та везіння майстра печі.
стаціонарні "автоматични пробовідбірники" та "лабораторії безпосередньо у цеху", ми лише на світлинах в "Iron & Steel Engineering" бачили. :)
На Дніпросталі автоматика також стояла лише на ДСП, тобто, на пеці-ковші вона стояла також, але весь час була перманентно поламана. Але й вручну проби бларися такими паперовими штуками одноразовими, з яких майже одразу вискакувала проба трохи завбільшки зза олімпійський рубель.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
як же ж її назвати? не "на хіманаліз!" же ж? :)
о! "остання проба". :)
no subject
no subject
зачерпнули, вилили у форму, коли охолонуло до твердої фази - вибили з форми та відправили "пневматичною поштою" до ЦЗЛ на хімічний аналіз.
розрив у часі проміж взяттям проби та отриманням результатів аналізу інколи складав десятки хвилин. це була постійна проблема. і результат завжди залежав від досвіду та везіння майстра печі.
стаціонарні "автоматични пробовідбірники" та "лабораторії безпосередньо у цеху", ми лише на світлинах в "Iron & Steel Engineering" бачили. :)
no subject
no subject
Я тоже в горячем цеху поработал малость, еще в 1980-81 годах.
Брали у нас так пробі.
no subject
як на мене - перебільшена. так можна було б назвати світлину з процедури зкочування шлаку з печі. ото дійсно - пекло. а взяття проби - то таке. :)
no subject