Чешская рецензия на ПТСР

[morreth]

http://galadwen.wz.cz/recenze/s_berenem_a_luthien.htm

Несмотря на то, что язык братский-славянский и таки похож на польский, прочесть удается через пень-колоду.

Есть кто-то, кто бы помог? Гугльтранслятором я и так воспользовалась, но там в основном на поржать.

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Дорога до Середзем’я і назад
Ольга Брильова заглибилася у Толкіновий твір, всотала і домислила історію, яка належить до Професорових найулюбленіших. Додала йому нові площини та мотиви і пристосувала до свого образу – але їй вдалося досягти того, що вихідний сюжет не був витіснений з нового. Середзем’я залишається собою – єдиною проблемою є те, що, прочитавши цю історію, ви вже не зможете дивитися на пригоду Берена та Лютієн тими ж очима, що й раніше.
В романі міститься цілий ряд ліній та мотивів. які були повністю використані і не залишилися нез’ясованими (назадовго до закінчення я подумала про себе: хоч ви й побавилися з нарготрондським палантирем, але якось не пояснили, що з ним трапилося. Аж тут, на моє приємне здивування, і ця проблема була вирішена). Звичайно, ніхто не є досконалим, так що і тут знайдеться кілька неідеальних рішень (одним з найскладніших пояснень без сумніву було те, чому Берен, попри зміну концепції історії в Сільмариліоні, намагається втрапити до Дортоніону через перешийок Сіріону, що є необхідним для дальшого сюжету. Часом дещо скрипить на зубах Фінродове уявлення про Берена як про міфічного спасителя чи апостола, хоча релігійні мотиви вжиті делікатно і розумно, маю чималі застереження лише до епізоду зустрічі пари головних героїв з Морготом, бракує мені тут раціональних доказів), але цілість історії вільна від логічних пропусків чи нестиковок. Те, що Брильова дещо більше відійшла від вихідного сюжету, аніж це є звичаєм у фендомській літературі, і зайнялася великою політикою та війною, роману тільки пішло на користь. Всі елементи сюжету, які я високо оцінювала в легенді Лейтіан, були збережені, а своєрідним способом вціліла і частина Толкінової поетики, хоча є й елементи, яких Професор ніколи б не вжив. Коротко кажучи, ця книга є твором людини, для якої Середзем’я – майже рідний дім і яка його справді любить.
На відміну від попередніх творів, які я рецензувала на сторінках Імладрис, цей заслуговує цілком позитивної оцінки. Всім, хто хоч трохи володіє російською, щиро його рекомендую, його читання аж ніяк не є втратою часу.
П.С. Вже звичайний додаток перекладача. Цитати з російської, як і в статті про Перумова, перекладала рецензентка, яка просить пробачення за можливі неточності. Власні імена та топоніми були записані способом, звичайним для «Володаря перстнів», Сільмариліону та HOME, друкованих латинським шрифтом і з використанням чесько- та англо-ельфійських словників, наскільки це було можливо. У випадках, коли я не знайшла відповідного еквіваленту латинкою, користувалася більш-менш фонетичним записом. Цього разу я перекладала більше, ніж писала, але роман цього вартий. Додам, що представлені цитати переважно не належать до найістотніших, головним чином тому, що я мусила обмежити розмір, а також тому, що вони мали бути зрозумілими без прочитання роману.
П.П.С Раз я вже це зачепила -деякі www-сторінки з фендомськими оповідями з Середзем’я (я спрощу собі роботу, викинувши оригінальні пояснення, приведу тільки адреси)
www.kulichki.com/tolkien/kaminzal
www.fanfiction.net
www.nindaiwe.com/start2.html
www.elronds-haus.de/goto-fanfic.htm