Снова-таки тредом ниже навеяно
Залізна верба
Слова: Ігор Жук
Музика: Ігор Жук
Я поливав щодня оливою город,
Вже сорок літ підряд з великої каністри,
Казали тато, що прокинеться народ,
То буде мати чим прогнати комуністів.
Та комуністів і без того трафив шляк,
І мій народ вже має прапора і герба,
Правда маленького,
А я прийшов на свій город і аж закляк -
За ніч там виросла залізна верба.
Дзвенять патрони, мов листочки у гіллі,
Блищать гранати, ніби спілі бергамоти,
А молоденькі кулеметики з землі,
Вже тягнуть люфочки і просять їм роботи.
Хотів сказати їм: "Спізнилися, малі,
Бо ми вже вільні і будуєм ліпшу долю!"
Але понюхав ковбасу за сто рублів,
Йой, де вже за сто гривень?..
І зрозумів, що в нас лиш ціни мають волю.
А стовбур верби, то гармата, просто грім,
Смикнеш сучка - воно завиє і засвище,
Жбурне снаряд, як гарбуза, на білий дім,
Не знаю лиш на той, що там, чи той, що вище.
Мені недарма нині снився Чорновіл,
Я витер лоба, витяг чобота з гноївки,
І раптом бачу, мій сусід стоїть, як віл,
Й очима лупає на дуба з вибухівки.
Йване, хлопе, чим ти зброю поливав?
Та ж гавкне пес і йди шукай під лісом хату,
А ві стоїть і лиш трясеться: "Якби м знав,
То не давав би м в той город суперфосфату!"
Ой, не бреши, бо не лише у тому річ,
Як відбирали в українців Україну,
Я бачив сам, бо копав, як в темну ніч
Ти під капусту заховав німецьку міну.
Тепер виводить поволі жіночку з дітьми
Та не забудь, зі стріхи вийми револьвери.
Підем поглянем, що там виросло в Хоми -
Він на городі закопав портрет Бандери!
Слова: Ігор Жук
Музика: Ігор Жук
Я поливав щодня оливою город,
Вже сорок літ підряд з великої каністри,
Казали тато, що прокинеться народ,
То буде мати чим прогнати комуністів.
Та комуністів і без того трафив шляк,
І мій народ вже має прапора і герба,
Правда маленького,
А я прийшов на свій город і аж закляк -
За ніч там виросла залізна верба.
Дзвенять патрони, мов листочки у гіллі,
Блищать гранати, ніби спілі бергамоти,
А молоденькі кулеметики з землі,
Вже тягнуть люфочки і просять їм роботи.
Хотів сказати їм: "Спізнилися, малі,
Бо ми вже вільні і будуєм ліпшу долю!"
Але понюхав ковбасу за сто рублів,
Йой, де вже за сто гривень?..
І зрозумів, що в нас лиш ціни мають волю.
А стовбур верби, то гармата, просто грім,
Смикнеш сучка - воно завиє і засвище,
Жбурне снаряд, як гарбуза, на білий дім,
Не знаю лиш на той, що там, чи той, що вище.
Мені недарма нині снився Чорновіл,
Я витер лоба, витяг чобота з гноївки,
І раптом бачу, мій сусід стоїть, як віл,
Й очима лупає на дуба з вибухівки.
Йване, хлопе, чим ти зброю поливав?
Та ж гавкне пес і йди шукай під лісом хату,
А ві стоїть і лиш трясеться: "Якби м знав,
То не давав би м в той город суперфосфату!"
Ой, не бреши, бо не лише у тому річ,
Як відбирали в українців Україну,
Я бачив сам, бо копав, як в темну ніч
Ти під капусту заховав німецьку міну.
Тепер виводить поволі жіночку з дітьми
Та не забудь, зі стріхи вийми револьвери.
Підем поглянем, що там виросло в Хоми -
Він на городі закопав портрет Бандери!

no subject
no subject
no subject
пан лише грається і заграє; і здається, саме для цього, рахуючи загальну кількість його коментарів, завів собі реєстрацію в жж;
можна рахувати, що його надихає сам процесс "запит - відповідь";
Ви його ще спитайте, чого ж нині російська естрада не повниться від переспівок віршів Пушкіна і Лермонтова;
куди там "Плач Ієремії";
у нас що питали? пісню про любов; до того ж, агов, пісня про любов до землі і людей не влаштовувала;
людина, яка "Океан Ельзи" весь прослухала, може щиро запитувати, чи пишуть нині пісні про кохання, навіть якщо поганенько ставиться до попкультури? як на мене, то не може