![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
П"ятицарство
Звичайно, Баркові спадало на думку що князь Кан може бути його батьком - але він не наважився запитати про це ані самого князя, ані свого діда. Бо відчував: якби хтось із них сказав "ні", то він, Барко, почувався б ошуканим.
Не через те, що прагнув розкошів та влади - але тому, що князь Кан був серед людей шанований, і великою честю було б зватися його сином.
Але, трохи поміркувавши, вирішив Барко, навіть якщо я його син - в нього можуть бути причини критися у цьому. В нього є дружина й донька-красуня, отже, любов його до моєї матері була протизаконна, а він князь - і не може ставити себе вище за закон. Бо всім добре відомо, що буває, коли князі ставлять себе вище: дивлячись на них, починають чинити безлад і чиновники та магістрати, за ними услід - простолюд, а коли несправедливістю починає жити ціла місцина, мае тієї місцини гине, і село, місто, або навіть ціла провінція починають жити без духа-покровителя. А коли немає духа-покорвителя, на його місце приходить дух-руйнівник, хоммае, і тоді всім доводиться кепсько, бо хоммае приносять з собою неврожаї, пошесті, потворні чудовиська, скажені звіри, суховії та повені, і вимолити милість хоммае можна тільки кривавими жертвами, і то ненадовго. З провінції, де з"явилися хоммае, люди тікають тисячами, через це приходять у занепад селища та міста, і в Літопису Створіння, який читають кожній дитині у кожній школі з часів Володарки Гінран, розповідається, що колись майже вся земля була пуселею під владою хоммае, де люди мусили не жити - а щоденно виборювати собі життя.
Тому Барко й думав, що, зрадивши дружину, князь припустився слабкості, але спробував виправити учинену несправедливість, давши Імлі можливість гідного життя. А може, казав він собі, аби не плекати марних надій, він і не батько мені - просто друг мого діда, що допомагав його доньці...
Настала осінь, зібрали врожай - і дід відправив Барка до повітової школи у місті Кію. Хлопець на дев"ять місяців розлучився з дідом, але не дуже сумував тим, бо зустрів там Бань, ту саму священицю, яка лікувала його рани, коли він побився з псом Щелепою.
- Гай-гай, та це ж наш хоробрий перевертень! - сказала Бань, побачивши його у школі, і торкнулася долонею його чола. І було це майже так, як поцілунок бабусі-мае, а від широких рукавів священиці тхнуло ароматними смолами, які вона курила щодня на вівтарі мае повіту, мае провінції та Великого Мае Дракона, хранителя Серединного Царства. Барко полюбив цю жінку за її рівну лагідність до всіх, справедливість та непохитну чесність.
Вона навчала дітей історії та аншияру. Що таке аншияр? Це слово складається з трьох знаків: ан - справдливість, ши - милосердя та яр - путь, бо путь людини в житті має пролягати поміж справедливістю та милосердям, а всі інші цноти - то солодкі плоди, які людина збрає на цьому путі.
Барко навчався в школі грамоті, ліченню, аншияру, історії та музиці, як і всі інші діти. Він був хлопець розумний та здібний, і наприкінці року Бань дала йому вихвального листа, з яким його могли прийняти у провінційній школі, а якби він блискуче склав іспити - то й взяти його там на утримання. На літо Барко повернувся до діда, і, оскільки з ним на той час нічого цікавого не трапилось, ми його полишимо та розповімо про повстання, яке того року здійняв дуань Сай.
Не через те, що прагнув розкошів та влади - але тому, що князь Кан був серед людей шанований, і великою честю було б зватися його сином.
Але, трохи поміркувавши, вирішив Барко, навіть якщо я його син - в нього можуть бути причини критися у цьому. В нього є дружина й донька-красуня, отже, любов його до моєї матері була протизаконна, а він князь - і не може ставити себе вище за закон. Бо всім добре відомо, що буває, коли князі ставлять себе вище: дивлячись на них, починають чинити безлад і чиновники та магістрати, за ними услід - простолюд, а коли несправедливістю починає жити ціла місцина, мае тієї місцини гине, і село, місто, або навіть ціла провінція починають жити без духа-покровителя. А коли немає духа-покорвителя, на його місце приходить дух-руйнівник, хоммае, і тоді всім доводиться кепсько, бо хоммае приносять з собою неврожаї, пошесті, потворні чудовиська, скажені звіри, суховії та повені, і вимолити милість хоммае можна тільки кривавими жертвами, і то ненадовго. З провінції, де з"явилися хоммае, люди тікають тисячами, через це приходять у занепад селища та міста, і в Літопису Створіння, який читають кожній дитині у кожній школі з часів Володарки Гінран, розповідається, що колись майже вся земля була пуселею під владою хоммае, де люди мусили не жити - а щоденно виборювати собі життя.
Тому Барко й думав, що, зрадивши дружину, князь припустився слабкості, але спробував виправити учинену несправедливість, давши Імлі можливість гідного життя. А може, казав він собі, аби не плекати марних надій, він і не батько мені - просто друг мого діда, що допомагав його доньці...
Настала осінь, зібрали врожай - і дід відправив Барка до повітової школи у місті Кію. Хлопець на дев"ять місяців розлучився з дідом, але не дуже сумував тим, бо зустрів там Бань, ту саму священицю, яка лікувала його рани, коли він побився з псом Щелепою.
- Гай-гай, та це ж наш хоробрий перевертень! - сказала Бань, побачивши його у школі, і торкнулася долонею його чола. І було це майже так, як поцілунок бабусі-мае, а від широких рукавів священиці тхнуло ароматними смолами, які вона курила щодня на вівтарі мае повіту, мае провінції та Великого Мае Дракона, хранителя Серединного Царства. Барко полюбив цю жінку за її рівну лагідність до всіх, справедливість та непохитну чесність.
Вона навчала дітей історії та аншияру. Що таке аншияр? Це слово складається з трьох знаків: ан - справдливість, ши - милосердя та яр - путь, бо путь людини в житті має пролягати поміж справедливістю та милосердям, а всі інші цноти - то солодкі плоди, які людина збрає на цьому путі.
Барко навчався в школі грамоті, ліченню, аншияру, історії та музиці, як і всі інші діти. Він був хлопець розумний та здібний, і наприкінці року Бань дала йому вихвального листа, з яким його могли прийняти у провінційній школі, а якби він блискуче склав іспити - то й взяти його там на утримання. На літо Барко повернувся до діда, і, оскільки з ним на той час нічого цікавого не трапилось, ми його полишимо та розповімо про повстання, яке того року здійняв дуань Сай.
no subject
"ан - справдливість, ши - милосердя та яр - путь" - я б замість путь вжив шлях, бо путь це не те чому можна вчити, путь це не те що веде до чогось, путь це процес перебування в дорозі.
no subject
Не из-за того, что желал роскоши и власти – но потому, что князь Кан был уважаем людьми, и большой честью было бы зваться его сыном.
Но, немного подумавши, решил Барко, что даже если я его сын, - у него могут быть причины скрывать это. У него есть жена и дочка-красавица, значит, его любовь к моей матери была незаконной, а он князь – и не может ставить себя выше закона. Потому что всем хорошо известно, что бывает, когда князья ставят себя выше: глядя на них, начинают творить безобразия и чиновники с магистратами, за ними следом – простонародье, а когда несправедливостью начинает жить целая местность, маэ той местности гибнет, и село, город или даже целая провинция начинают жить без духа-покровителя. А когда нет духа-покровителя, на его место приходит дух-разрушитель, хоммаэ, и тогда всем приходится погано, потому что хоммаэ приносят с собой неурожаи, мор, ужасных чудовищ, бешеных зверей, суховеи и наводнения, и вымолить милость хоммаэ можно только кровавыми жертвами, и то ненадолго. Из провинции, где поселились хоммаэ, люди бегут тысячами, из-за этого запустевают села и города, и в Летописи Сотворения, которую читают каждому ребенку в каждой школе со времен Владычицы Гинран, рассказывается, что когда-то почти вся земля была пустыней под властью хоммаэ, где люди должны были не жить, а ежедневно бороться за жизнь.
Потому Барко и думал, что, предав жену, князь поступился слабости, но попробовал исправить учиненную несправедливость, дав Мгле возможность достойной жизни А может, сказал он себе, чтоб не лелеять напрасных надежд, он и не отец мне – просто друг моего деда, что помогал его дочери…
Настала осень, собрали урожай -и дед отправил Барка в уездную школу в городе Кию. Парень на девять месяцев разлучился с дедом, но не очень тосковал, потому что встретил там Бань, ту самую священницу, которая лечила его раны, когда он подрался с псом Челюстью.
- Ой-ей, это ж наш храбрый оборотень! — сказала Бань, увидев его в школе, и коснулась ладонью его чела. И было это почти так же, как поцелуй бабушки-маэ, а широкие рукава священницы пахли ароматными смолами, которые она воскуряла каждый день на алтаре маэ уезда, маэ провинции и Великого Маэ Дракона, хранителя Серединного Царства. Барко полюбил эту женщину за ее ровную ласковость ко всем, справедливость и непоколебимую честность.
Она обучала детей истории и аншияру. Что такое аншияр? Это слово складывается из трех знаков: ан – справедливость, ши – милосердие, и яр – путь, ибо путь человека в жизни должен лежать между справедливостью и милосердием, а все прочие добродетели – это сладкие плоды, которые человек собирает на этому пути.
Барко учился в школе грамоте, счету, аншияру, истории и музыке, как и все прочие дети. Он был парень разумный и способный, и в конце года Бань дала ему похвальный лист, с которым его могли принять в провинциальную школу, а если бы он успешно сдал экзамены – то и взять его там на содержание. На лето Барко вернулся к деду, и поскольку с ним в то время ничего интересного не случилось, мы его оставим и расскажем про восстание, которое в тот год поднял дуань Сай.