![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про творчий метод Дена Брауна - словами рідної мови
Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езотеричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі та воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, вікнах і вінках, калошах і шкарпетках - символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи - пизди. Це їм вважається у дереві і в пальці, у потязі і смичку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і рурі, ковбасі й огірку і навіть у кульковій ручці - один великий і непереможний хуй.
Юрій Іздрик. «Трактат про мудаків»
На прохання глядачів під катом текст наведено повністю.
ЮРІЙ ІЗДРИК
ТРАКТАТ про МУДАКІВ
Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирса-тиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. В пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє ро-бити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п'ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат з гучно-го газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, не зважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він за-любки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.
В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чека-ючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компо-ту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот, і аж по-тому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.
Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а, тим більше, ви-кинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки (ті, що не вміють, втішаються витягуванням з-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів). На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компак-тну білу кульку, яку чіпляють позад вуха. Викорис-тані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки, наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.
Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. («Заслинениминим» — запам'ятай). Мудачки, до того ж, щедро наквацьовують посуд незмивни-ми слідами своєї водо-гасо-ацетононерозчинної шмінки.
На мудачок взагалі боляче дивитися під час їжі — вони (очевидно, в силу якогось невивченого досі синд-рому некоординованості рухів) постійно стукають себе по зіпсутих і без того зубах виделками, ложка-ми, горнятками; снідання з ними — це феєрія звуків, вечеря — справжній стоматологічний шал.
Мудачка безпосередня, більше того — вона природ-на. Приходячи до тебе затемна, вона й гадки не має,
що справа йде до копуляції — куди там! вона нізащо не опуститься до подібних вульгарних і прагматичних міркувань! — але в якийсь момент, несподівано сама для себе, вона раптом падає навзнак, широко розки-даючи ноги, і ти маєш змогу насолодитися всіма аро-матами її позавчорамитого тіла.
Після ночі з мудачкою ти стаєш власником страхіт-ливих потвор: гори напомаджених бичків, кучеряво-го, до несподіванки густоволосого мила (бо врешті-решт на свою біду ти таки відсилаєш її до ванни) і підозрілих новоутворень у сміттєвому відрі.
Сліди життєдіяльності цих нав'язливих створінь от-руюють життя повсюдно:
ковбасу вони ріжуть ножем, щойно вмоченим у мармоляду;
дзюрчать, не закриваючи дверей (очевидно, вважа-ючи, що це неабияк тебе збуджує);
після відвідин дантиста переконливо запрошують тебе оглянути новісіньку пломбу в глибині роззявле-ної пащі, а твої спроби обережно відмовитися, проникливо трактують яко фальш;
їхня пікантна манера розмовляти за обідом перекон-ливо дозволяє прослідкувати всі стадії перетворення шніцеля на фарш;
сміються вони відверто, щиро і безтурботно, демон-струючи при цьому вміст ніздрів і засліплюючи блис-ком золотих коронок, що цілком безповоротно пере-творює залицяння в фарс;
вони здатні захоплюватися кожною пташиною, кож-ною хмариною, вони вишукують красу в малому і поклоняються різним божкам;
між зубами (от нав'язлива тема!) у них завше зас-тряє шматочок салату або зелена цибулька, що скла-дає неповторний за колоритом і фактурою образ:
чорне дерево й слонова кість, віртуозерія кармазино-вих штрихів і заключний акцент смарагдової крапки;
їхні використані гігієнічні прокладки можна зустріти в найнеможливіших місцях, включаючи високогірні вер-шини (принаймні, кожен твій відпочинок на морі отрує-ний віхтями брунатної вати, що стирчать з усіх щілин зґвалтованих кабін&к для переодягання, де галасливі мудацькі діти справляють різноманітні свої потреби);
подібно дітям, мудачки дуже елегантно лускають насіння (при цьому уста їхні розтуляються з непри-таманною оральним виростам хтивістю);
вони п'ють пиво з хвацькістю Гаргантюа, Пантагрю-еля і Томаса Манна, взятих разом з братом його Гайнріхом;
з насолодою справжнього філолога вслухаються у рики й матюки;
плюються густо, як солдати;
і люблять читати, писати, співати,
і знають цитати, .
і вміють кохати,
і це справді істинно незаперечне так, бо вони вірно і віддано, вірно і віддано, безмірно піддано кохать своїх мудаків.
Мудак, мудак, мудак...
Що там ще?
Мудак — людина принципів, у котрі він свято ві-рить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівно-ваги. І я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мсти-вого нікчему.
Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординальні та маргінальні прояви буття.
Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. З шашличками, дівчатками, музичкою.
Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентименталь-ний. Він залюбки згадує дитинство і юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичи-таними в Хема, а каву п'є з періодичністю, підказа-ною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.
Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.
Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзна-ках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вір-чих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, ана-грами на білизні — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі ? взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.
Мудак — завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу — (він стильний, він має свою, притаман-ну лише йому зачіску, манеру одягтися, він старанно добирає взуття і прикраси) — очевидно, тому натовп складається з мудаків.
Мудак охочий до знань, ба, навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Істини і Правди (вшистко, очивісцє, з дужих літер). Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов'ю.
Мудакові завжди замало однієї тільки батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі і уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.
Це мудаки влаштували перші виправи на Схід (і на Захід), це вони придумали слова «Сідхартха», «ка-тарсис», «нірвана». Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.
Вони боролись за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони пропові-дують слово боже повсюдно.
Мудаки створили науку і так званий «об'єктивний підхід», згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречис-те й сквернотне, гівно і вино, воно і воно — є рівно-цінними об'єктами класифікації.
Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езо-теричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках — символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — пизди. Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смич-ку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці — один великий і непереможний хуй.
Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, — найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться з своїми «оголеними нервами» і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в пуб-ліці шаліють залюбки. Вони вибороли собі чергове позапільгове право впиватися, вшиватися, обкурюва-тися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих, і на-віть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сце-ні — ось де гранична болючість невимовне жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!
Однак я захопився.
Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, гріш-ний та слабкий.
І нарешті:
Мудак, як правило, — хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам.
Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.
Юрій Іздрик. «Трактат про мудаків»
На прохання глядачів під катом текст наведено повністю.
ЮРІЙ ІЗДРИК
ТРАКТАТ про МУДАКІВ
Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирса-тиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. В пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє ро-бити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п'ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат з гучно-го газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, не зважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він за-любки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.
В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чека-ючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компо-ту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот, і аж по-тому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.
Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а, тим більше, ви-кинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки (ті, що не вміють, втішаються витягуванням з-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів). На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компак-тну білу кульку, яку чіпляють позад вуха. Викорис-тані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки, наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.
Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. («Заслинениминим» — запам'ятай). Мудачки, до того ж, щедро наквацьовують посуд незмивни-ми слідами своєї водо-гасо-ацетононерозчинної шмінки.
На мудачок взагалі боляче дивитися під час їжі — вони (очевидно, в силу якогось невивченого досі синд-рому некоординованості рухів) постійно стукають себе по зіпсутих і без того зубах виделками, ложка-ми, горнятками; снідання з ними — це феєрія звуків, вечеря — справжній стоматологічний шал.
Мудачка безпосередня, більше того — вона природ-на. Приходячи до тебе затемна, вона й гадки не має,
що справа йде до копуляції — куди там! вона нізащо не опуститься до подібних вульгарних і прагматичних міркувань! — але в якийсь момент, несподівано сама для себе, вона раптом падає навзнак, широко розки-даючи ноги, і ти маєш змогу насолодитися всіма аро-матами її позавчорамитого тіла.
Після ночі з мудачкою ти стаєш власником страхіт-ливих потвор: гори напомаджених бичків, кучеряво-го, до несподіванки густоволосого мила (бо врешті-решт на свою біду ти таки відсилаєш її до ванни) і підозрілих новоутворень у сміттєвому відрі.
Сліди життєдіяльності цих нав'язливих створінь от-руюють життя повсюдно:
ковбасу вони ріжуть ножем, щойно вмоченим у мармоляду;
дзюрчать, не закриваючи дверей (очевидно, вважа-ючи, що це неабияк тебе збуджує);
після відвідин дантиста переконливо запрошують тебе оглянути новісіньку пломбу в глибині роззявле-ної пащі, а твої спроби обережно відмовитися, проникливо трактують яко фальш;
їхня пікантна манера розмовляти за обідом перекон-ливо дозволяє прослідкувати всі стадії перетворення шніцеля на фарш;
сміються вони відверто, щиро і безтурботно, демон-струючи при цьому вміст ніздрів і засліплюючи блис-ком золотих коронок, що цілком безповоротно пере-творює залицяння в фарс;
вони здатні захоплюватися кожною пташиною, кож-ною хмариною, вони вишукують красу в малому і поклоняються різним божкам;
між зубами (от нав'язлива тема!) у них завше зас-тряє шматочок салату або зелена цибулька, що скла-дає неповторний за колоритом і фактурою образ:
чорне дерево й слонова кість, віртуозерія кармазино-вих штрихів і заключний акцент смарагдової крапки;
їхні використані гігієнічні прокладки можна зустріти в найнеможливіших місцях, включаючи високогірні вер-шини (принаймні, кожен твій відпочинок на морі отрує-ний віхтями брунатної вати, що стирчать з усіх щілин зґвалтованих кабін&к для переодягання, де галасливі мудацькі діти справляють різноманітні свої потреби);
подібно дітям, мудачки дуже елегантно лускають насіння (при цьому уста їхні розтуляються з непри-таманною оральним виростам хтивістю);
вони п'ють пиво з хвацькістю Гаргантюа, Пантагрю-еля і Томаса Манна, взятих разом з братом його Гайнріхом;
з насолодою справжнього філолога вслухаються у рики й матюки;
плюються густо, як солдати;
і люблять читати, писати, співати,
і знають цитати, .
і вміють кохати,
і це справді істинно незаперечне так, бо вони вірно і віддано, вірно і віддано, безмірно піддано кохать своїх мудаків.
Мудак, мудак, мудак...
Що там ще?
Мудак — людина принципів, у котрі він свято ві-рить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівно-ваги. І я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мсти-вого нікчему.
Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординальні та маргінальні прояви буття.
Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. З шашличками, дівчатками, музичкою.
Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентименталь-ний. Він залюбки згадує дитинство і юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичи-таними в Хема, а каву п'є з періодичністю, підказа-ною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.
Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.
Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзна-ках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вір-чих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, ана-грами на білизні — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі ? взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.
Мудак — завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу — (він стильний, він має свою, притаман-ну лише йому зачіску, манеру одягтися, він старанно добирає взуття і прикраси) — очевидно, тому натовп складається з мудаків.
Мудак охочий до знань, ба, навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Істини і Правди (вшистко, очивісцє, з дужих літер). Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов'ю.
Мудакові завжди замало однієї тільки батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі і уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.
Це мудаки влаштували перші виправи на Схід (і на Захід), це вони придумали слова «Сідхартха», «ка-тарсис», «нірвана». Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.
Вони боролись за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони пропові-дують слово боже повсюдно.
Мудаки створили науку і так званий «об'єктивний підхід», згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречис-те й сквернотне, гівно і вино, воно і воно — є рівно-цінними об'єктами класифікації.
Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езо-теричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках — символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — пизди. Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смич-ку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці — один великий і непереможний хуй.
Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, — найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться з своїми «оголеними нервами» і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в пуб-ліці шаліють залюбки. Вони вибороли собі чергове позапільгове право впиватися, вшиватися, обкурюва-тися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих, і на-віть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сце-ні — ось де гранична болючість невимовне жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!
Однак я захопився.
Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, гріш-ний та слабкий.
І нарешті:
Мудак, як правило, — хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам.
Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.