Взагалi-то, коли вже порiвнювати романи, то треба й авторiв.
Достоєвський - щось десь з небагатого роду, коли не взагалi якийсь там разноiнєц, в його генеалогiї тiльки рабство та покора государю й долi, змалку вiн страждав вiд дiдовщини та тiльки й чув, що заради його освiти рiднi йдуть на неабиякi жертви, працювати - не знав шо то воно таке, потрапив у погану компанiю, попав на каторгу а коли повернувся, мусив взяти на себе турботу про дiтей вмерлого брата, та вiддавати його борги.
Дурнi грошi за рОмани програвав у рулєтку, ну, що ще, згадати малолєток-дiвчаток, з якими бавився по-дорослому? А може - що Пушкiн - наше всьо, саме вiн сказав i нiхто iнший, тобто - письменниька слава була для нього понад усе.
Тодi як Мирний дбав не про себе любимого, а про народ та Україну, i з самого початку вирiшив писати абсолютно анонiмно, видавався Драгомановим у Швейцарiї, та так, що його в 65 рокiв, в 1914-му розшукувала полiцiя, для якої вже тiльки один його псевдонiм був уособленням вiдкритого протесту та непокори.
I водночас усе життя, з 14-ти рокiв, працював. Сам вивчився, сам в люди вибився, ставив памятники - Гоголю, здається, теж. Навiть пiсля революцiї залишився працювати там, де й був за царя - у полтавському Губфiнотдєлi, шось таке.

Актор грає себе, роль грає актора.
Не памятаю чиє, але видно так воно й є.