![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Що не так з цією керигмою?
Переклад
Дивно, що 20 доларів здаються значною сумою, коли жертвуєш їх на церкву, але мало, коли йдеш по магазинах.
Дивно, що дві години тягнуться нескінченно, коли ти у церкві, але пролітають як мить, коли дивишся хороше кіно.
Дивно, що ми не знаходимо слів, коли молимося, але без проблем знаходмо, про що погворити з другом.
Дивно, що так важко прочитати один розділ Біблії, але так легко прочитати розділ популярного романую
Дивно, що кожен хоче сісти в перших рядках на концерті, а в церкві всі скупчуються на задніх.
Дивно, що нам треда знати про події в церкві за два-три тижні, щоб включити в розклад, але для інших подій ми знаходимо місце навіть в останню хвилину.
Дивно, як важко вивчити якісь факти про Бога та поділитися ними з іншими, але як легко переповідати плітки.
Дивно, як ми віримо всьому, що пишуть газети й журнали, але ставимо під сумнів слова Біблії.
ТА НІЧОГО ДИВНОГО В ТОМУ НЕМА, ХОЛЕРА!
Коли ми йдемо по магазинах, ми за свої гроші маємо щось, що можна помацати, використати, з'їсти чи випити. Кіно чи роман нас розважають, бо їхні творці докладають зусиль, аби зачепити наші почуття. Друзі та родичі можуть бути нудними, але вони слухають тебе та відповідають. Чи, принаймні, кивають. І таке інше.
Це називається "зворотній зв'язок", як хто не знає.
У Бога проблеми зі зворотнім зв'язком. Або переформуюємо так: у багатьох вірян проблеми з зворотнім зв'язком при спробі спілкуватися з Богом.
Так, є віряни, в кого не виникає з цим проблем. Але вищенаведений текст вочевидячки не для них. Я особисто знаю людей, яким дві години в церкві здаюься кількома хвилинами довгоочікуваного спокою, медитації, натхнення. Але цей текст не для них. Для кого він? Якщо для мене - то дякую, я чудовенько розумію, чому в церкві мені нудніше, ніж у світі. ТОМУ ЩО СВІТ ДОКЛАДАЄ ЗУСИЛЬ, АБИ БУТИ ЦІКАВИМ. А Церква - ні. Вона не намагається забезпечити зворотній зв'язок. Ну, тобто, намагається, але якось незграбно. Як у цьому тексті, розрахованому на тих людей, яким він, власне, не потрібний, та ще й маніпулятивному за сутністю. Ти критикуєш людей, які віддають перевагу світові перед Церквою - ЩО ТИ МОЖЕШ НАТОМІСТЬ ЇМ ЗАПРОПОНУВАТИ? О, так, вічне спасіння... Але зажди, це не твоя пропозиція. Це дає Бог. І попереджає, що ходіння до красивої будівлі з банею по неділях ще не гарантує тобі того спасіння. То працівникові будиночка з банею треба серйозно напружити мозок, аби знайти для тбе резони прийти.
Власне, саме тому я свого часу покинула апологетику. О, це класно, привести людину до Церкви. Людина відчуває душевне піднесення, прийняття від ближніх, полегшення через прощення гріхів від Бога... Проходить час - і людина починає відчувати... нудьгу. Рутина є рутина. Є люди, яким вона подобається, і є люди, яким вона гірша за пекло. Я належу до второї категорії. Такою мене створив Бог. Або такими Бог створив обставини, у яких я виховалася, обоє рябоє. Я нудьгую під час Літургії. І я не можу чесно займатися апологетикою, не додаючи: так, з часом це також набридає. Страшні слова, але будь-які інші будуть брехнею, а брехня ненависна Господові понад усе, хіба ж ні?
І ця листівка - свідоцтво про те, що нас таких багато. Її автор прагне нас закликати до сумлінного відвідування церкви, але цей заклик не працює, бо він спрямований лише на тих, хто встидається своєї нудьги та приховує її навіть від самих себе. Хотілося би мені зустріти автора обличчям до обличчя та спитати: ось двадцять доларів. За них я в Україні куплю їдла на три дні або нормальне взуття або ліки для того, хто їх потребує. Що я отримаю за них у церкві? І дивитися у вічі, поки він шукає відповіді. Просто щоб цей автор був змушений хоч п'ять хвилин бути чесним із самим собою.
Нудьга рутинного церковного життя - це проблема. Відсутність зворотнього зв'язку - це проблема. Як показує наведена листівка та тонна іншого продукту, подібного до неї - поблема нагальна і болюча. Але все, що церква може робити - це перекидувати її на плечі вірян. Наче їм бракує інших проблем.
no subject
Кстати, отличное пособие по теме "как сделать свою церковь привлекательной для прихожан".
no subject
В семье муж говорит: как, ты не любишь, ты не хочешь продолжать односторонне вкладываться? как я не вкладываюсь - вот я здесь, лежу на диване.
Родители манипулируют подросшим ребенком: как? тебе интересней сбежать с друзьями, чем быть нашим эмоциональным донором?
Ты не любишь папу, которого видишь раз на пасху, но который думает о тебе денно и нощно, а ты...
Школа манипулирует родителями: "вы должны... должны... половина оценки - ваши усилия, половина - вашего ребенка." А тогда нафига эта школа?
Государственные учреждения и державные мужи не выполняют взятых обязательств, зато граждане должны лучше работать, всё понять и устыдиться...
В Украине народ это уже давно не слушает, а вот, скажем, люди старшего поколения недовольны, почему молодые не хотят терпеть.
А уж как работает вот это "наш президент нас спасает" в соседнем государстве, даже на тех, кто всю жизнь впроголодь на нищенскую зарплату - мы отлично знаем.
Старая песня о главном.
no subject
no subject
no subject
Пойдем в церковь! - Грязно - Ну так в шинок! - Разве уж под тыном пройти?
no subject
предвижу возражение, что церковь и не должна развлекать, и упреки в недостаточной набожности. Можно еще добавить служение на незнакомом современным людям церковнославянском языке с нечеткой артикуляцией. И вообще совсем неудивительно, если кто-то воспринимает церковную жизнь как создание дополнительных сложностей и напряга :( но вслух это скажут или атеисты, или томсойеры :( хотя Господь, может, и оценит эти жертвы.
no subject
Вы мне дайте побудительный мотив для похода в церковь.
no subject
no subject
no subject
no subject
Мне думается (я могу ошибаться, безусловно), что вера в том и заключается, что для тебя бог есть, он всегда и везде, церковь место настройки этой связи, укрепления, коррекции, но никак не созидания.
Другое дело, что не для каждого это. Кому-то надо настраиваться на другое -- другого бога или вообще не бога.
И по хорошему тот чувак из текста не верит, просто для него вера -- часть нормы, так положено, и он обвиняет других, что его не торкает.
no subject
no subject
no subject
no subject
Я очень хорошо помню свои детские попытки выстаивать службы в церкви. В ожидании той самой «обратной связи». А ее не было. Я пыталась, ходила, выстаивала. Думала: «я же знаю, что люди здесь находят что-то, озарение, благодать, ощущение Бога». Но коннекта не было. Только скука и пустота. Потом попытки прекратились. Еще и от осознания того, что я не понимаю происходящего. Зачем это? Почему молитвы происходят именно так? Какое значение у этого алтаря, у этого кадила, у этой одежды? Попробовав расспросить об этом местного батюшку я натолкнулась на лютейшее равнодушие и посыл по известному адресу. Больше не спрашивала.
А буквально несколько дней назад меня пригласили на гностическую мессу в качестве прихожанина. И вот там, когда «коннект» пошел, когда скрутило от пяток до макушки электрическим потоком, переживанием таинства, ощущением сопричастности к живому мистическому опыту, не размышлениями, знанием, что тебе отвечают — я поняла, «что автор имел в виду создавая храмы». Чем обычная христианская служба и литургия должна была быть. Смысл именно в этом, в этом «коннекте». И для тех, кому его удается в церкви прожить, служба скучной не будет. Месса длилась час от силы, а если бы этот поток фигачил в меня три-четыре-пять часов? Понятия не имею, что бы было. Подозреваю, что выползала бы прибитая на голову с блаженной улыбкой.
Теперь думаю, что задача церкви давать людям это переживание, проживание контакта. Если оно есть - не понадобится развлечений. Вопрос - как добиться этого для прихожан? Не знаю. Я бы вообще закрыла церкви для широкого посещения. Потому что все «тайное» само по себе невольно вызывает трепет и особое отношение. Помогает настроиться. Может в это состояние нельзя войти без подготовки. Ехидный голос в голове говорит, что может большинству это вовсе не нужно... так нужно же! За этим же и идут, блинский блин.
В общем да, спасибо за тему для размышлений...
no subject
no subject
no subject
Но не выглядит ли в таком случает задача как "сделать свою Церковь такой, чтобы она привлекала всех"?
В смысле, не выглядит ли она принципиально невыполнимой?
Всегда будут люди, которым в другую сторону. Или другую дверь. Или с другими словами.
Всегда будут такие, которые не находят бога не потому, что с Церковью что-то не так, а потому что этому человеку нужно другое -- но живя в обществе, где выбор отсутствует, он будет обвинять "дворецкого", вместо того, чтобы выбрать другое.
no subject
А у выбравших другое проблема нередко сходная.
Я как-то завела сообщество, где под замком можно было откровенно поговорить о духовных проблемах. В основном для католиков, хотя принимали всех. Когда я подняла этот вопрос, я была потрясена, сколько людей сказали "да, у меня то же самое".
no subject
чувствую себя автором этих восьми пунктов. Ну, если заменить храм на 5-ю колонну, а человека агитируемого - на других людей российского общества.
В общем, когда я, гм, "выступала агитатором", у меня было подозрение, что предложить-то мне нечего. Россия свободная в плане неуловимости сходна с Царствием Небесным. Да, оно есть, но, ёлки зелёные, живьем его никто не увидит.
Отдачи нет.
А чтобы тратить свои ресурсы, которых и так не хватает, на то, чего ты не увидишь, и без всякой отдачи... Хм.
no subject
Что меня смущает. Автор ставит чувство и поступок в один ряд. Чувствовать, что 20 долларов - это много в церкви - и сплетничать, всё-таки, разные вещи (в этом списке не сказано, что человек Не жертвует 20 долларов, так ведь?)
no subject
Мне он перевел "дивно" как "странно".
Странно, удивительно.
Жертвовать 20 долларов и сплетничать - в разных пунктах.
Жертвовать или потратить в магазине. Сплетничать или рассказывать о боге.
Меня тоже смущают там разные вещи. Подразумевается, что писавший эти сравнения - верующий? Удивительно, что ему легко пересказывать сплетни. Или что он верит всему, написанному в газетах или журналах. Ну и в других пунктах тоже много всего пообобщал по себе.)))
no subject
20 доларів - зовсім не мало, як йти по магазинах за необхідним.
Коли дивлюся хороше кіно - не дві години пролітають як мить, а я "проживаю" в ці дві години кілька років, і ще після кіно буду відчувати й згадувати й проживати знов і знов.
Третій пункт - ну не знаю... Я не віруюча, але якби молилася, я знаю, що б казала. А в компанії друзів більше сиджу мовчки, бо така моя натура.
Й за будь-яку подію мені б хотілося знати заздалегідь. Вже й не знаю, на яку подію я зможу в останню хвилину себе вмовити.)))
Кожен з тих, хто хотів прийти на концерт, хоче у перший рядок. Як на концерт прийти не за бажанням, думаю, теж всі посідають десь позаду, подалі від сцени.)) Або й хто тихесенько втече.
no subject
Мне он перевел "дивно" как "странно".
Это больше подходит по смыслу.
no subject
Источник-то явно американский, а тут примерно так и получается - пожертвовать $20 - это ощутимо, а сходить в магазин - мало. Для большей части населения, во всяком случае.