Укрфест триває!

[morreth]

***
- Оце так конче треба було його вбивати? – Середа розгублено дивилася на тіло сера Джорі.
- Він знав, на що йшов. Знав, що вороття не буде, - сумно проказав Дункан.
- Так, але… Ми вже втратили доброго лучника через той клятий трунок – а тепер іще й хорошого мечника? Ось тобі маєш. Нехай би йшов собі до якогось із лицарських загонів, ставав до бою разом з добровольцями. Один Архідемон знає, скільки почвар носиться болотами Коркарі. А ви вбили негидкого мечника лише через те, що він злякався посвячення?!
- Такими є традиції Сірої варти, - суворо насупився Дункан. – І не тобі їх міняти, вартовий Середо.
- А кому? – з цікавістю спитала гномка.
- Я гадав, ви, гноми, шануєте традиції, - втрутився Алістер.
- Так, але нам, гномам, осоружне марнотратство. А це, - вона показала на ще тепле тіло сера Джорі, - є марнотратством найгіршого кшталту.
- Поговоримо про це після битви, - обірвав Дункан. – Алістере, Середо, приведіть себе до ладу – я чекатиму на вас обох у залі військової ради. Середо, на раді не кажи ні слова, якщо тебе ні про що не питатимуть. І навіть якщо спитають…
- Не називати короля йолопом, - зітхнула Середа.
- Саме так.
Двоє ельфів-слуг прибрали тіло сера Джорі. Більше він не хропітиме та не пердітиме, як кнур… але Алістер волів би краще слухати поночі його хропіння, ніж бачити, як його тіло волочиться до поховального рову.
І болотами Коркарі насправді швендяє хтозна скільки почвар…
«Марнотратство» - промовив він подумки. І раптом усвідомив, що Середа має рацію. Якщо він колись стане командором – а чом би й не стати? – він скасує звичай вбивати тих, хто відмовився від Посвячення. Є й корисніші засоби померти…