![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Укрфест триває!
Трохи фікоти з Драгон Ейджу
Дункан привів із собою лише одного рекрута.
Гнома.
Молодого.
Зважаючи на те, що гноми зазвичай виглядають старшими за людей – навіть юного. Кирпате кругле личко ще й тінню бороди ще не вкрилося.
Гном коротко привітався з Алістером – навіть голос був ще хлоп’ячий, не переламався.
«Отакої! Наші справи такі кепські, що ми вербуємо у Сіру Варту дітей?»
Новобранець, не звертаючи на Алістера жодної уваги, попростував до криниці та заходився витягати з неї кінву з водою. Скинув шкіряного шолома, розмотав хустку, що нею пов’язав був голову, та занурився у кінву головою, гладенько виголеною маківкою вперед.
- Оця кирпата дитина – це і все, на що спромігся Орзаммар? – вихопилось в Алістера.
Дункан посміхнувся невесело.
- Ця кирпата дитина вижила на Глибоких Стежках, куди її викинули вмирати у благенькій сорочці та з мізерним кинджальчиком на поясі.
Алістера трохи пересмикнуло. Навіть запеклих злочинців на його памяті не піддавали такій карі. Спалити людину живцем милосердніше, ніж кинути її на поталу почварам-тьмяникам. Невже гноми аж настільки безсердечні?
- За віщо? – спитав він.
- Братовбивство, - Дункан вочевидь не збирався більше нічого пояснювати.
Юний гном, що геть зовсім не скидався на братовбивцю, тим часом розстібнув пояса з мечем та кинджалом – аж ніяк не мізерним. Потім скинув дещо заіржавілого нагрудника, повстяну куртку і сорочку, потім… Алістер роззявив рота.
З-під сорочки вивільнилися перса. Чималенькі перса.
У таборі зробилося якось незвично тихо.
Гном… гномка, не зважаючи ні на що, вивернула воду собі на голову й тулуб, голосно застогнала від задоволення, знов плюснула кінву до криниці та почала витягувати.
- Е-е-е, Середо, - озвався до неї Дункан.
- До ваших послуг, - гномка випросталася, і коливання її грудей дехто з солдатів привітав схвальним посвистом.
- Мабуть, не варто лаштувати купальню просто посеред військового табору, - Дункан стис рукою бороду, добираючи слова.
- Ти жінка, - вихопилося в Алістера.
- Ну то й що? – кирпатий ніс гномки зухвало задерся ще вище. – З цієї радості я мушу смердіти цим триклятим конем, об якого стерла сідниці?
На щастя, поблизу трапилася Кейтлін, лучниця з четвертого загону.
- У нас, дівчат, є особиста купальня, - вона трохи нахилилася до гномки і, змовницьки стишивши голос, додала: - З гарячою водою.
- О. Так би одразу, - гномка закинула за плече все своє вбрання та зброю і почимчикувала за Кейтлін. Груди її колихалися та підскакували на кожному кроці, і Алістер не сумнівався, що про це теревенитимуть по всьому Остагарському таборі аж до пізньої ночі.
- Мав би це передбачити, - зітхнув Дункан. – Геть забув, що гноми в цьому плані поводяться… дуже безпосередньо. Найпаче вояки. Насправді, коли тримаєш оборону у вузьких коридорах, не дуже багато маєш можливостей для усамітнення.
- А ти казав, що безсоромність гномів – це лише пересуд.
- І скажу знов. Гноми не безсоромні, вони… практичні. Середа ніколи не оголилася б посеред міста чи просто у товаристві чоловіків, але це військовий табір, а перебування на війні гноми розглядають як особливі обставини. На війні для гнома немає різниці між чоловіком та жінкою.
Хм. Алістер і собі вважав, що війна – це така штука, де куртуазним вихилясам нема місця, але… як слушно зауважила Кейтлін, у дівчат була своя купальня. З гарячою водою.
- Чому в дівчат завжди є гаряча вода? – запитав він уголос.
- Мабуть, тому що жінка радше сходить зайвого разу за дровами, ніж пірне у холодну купальню? – Дункан знизав плечима і передав Алістерові свої мечі. – До речі, я б також волів мати сьогодні купальню з гарячою водою.
- Це натяк?
- Це наказ, Алістере. І до речі… завтра саме ти поведеш Середу та ще двох новобранців до Пустовщини Коркарі.
Алістер зітхнув. Отже, Середа.
- Матимемо з нею клопіт, - пробурмотів він, прямуючи з Дунканом до купалень.
Як у воду глядів.
Дункан привів із собою лише одного рекрута.
Гнома.
Молодого.
Зважаючи на те, що гноми зазвичай виглядають старшими за людей – навіть юного. Кирпате кругле личко ще й тінню бороди ще не вкрилося.
Гном коротко привітався з Алістером – навіть голос був ще хлоп’ячий, не переламався.
«Отакої! Наші справи такі кепські, що ми вербуємо у Сіру Варту дітей?»
Новобранець, не звертаючи на Алістера жодної уваги, попростував до криниці та заходився витягати з неї кінву з водою. Скинув шкіряного шолома, розмотав хустку, що нею пов’язав був голову, та занурився у кінву головою, гладенько виголеною маківкою вперед.
- Оця кирпата дитина – це і все, на що спромігся Орзаммар? – вихопилось в Алістера.
Дункан посміхнувся невесело.
- Ця кирпата дитина вижила на Глибоких Стежках, куди її викинули вмирати у благенькій сорочці та з мізерним кинджальчиком на поясі.
Алістера трохи пересмикнуло. Навіть запеклих злочинців на його памяті не піддавали такій карі. Спалити людину живцем милосердніше, ніж кинути її на поталу почварам-тьмяникам. Невже гноми аж настільки безсердечні?
- За віщо? – спитав він.
- Братовбивство, - Дункан вочевидь не збирався більше нічого пояснювати.
Юний гном, що геть зовсім не скидався на братовбивцю, тим часом розстібнув пояса з мечем та кинджалом – аж ніяк не мізерним. Потім скинув дещо заіржавілого нагрудника, повстяну куртку і сорочку, потім… Алістер роззявив рота.
З-під сорочки вивільнилися перса. Чималенькі перса.
У таборі зробилося якось незвично тихо.
Гном… гномка, не зважаючи ні на що, вивернула воду собі на голову й тулуб, голосно застогнала від задоволення, знов плюснула кінву до криниці та почала витягувати.
- Е-е-е, Середо, - озвався до неї Дункан.
- До ваших послуг, - гномка випросталася, і коливання її грудей дехто з солдатів привітав схвальним посвистом.
- Мабуть, не варто лаштувати купальню просто посеред військового табору, - Дункан стис рукою бороду, добираючи слова.
- Ти жінка, - вихопилося в Алістера.
- Ну то й що? – кирпатий ніс гномки зухвало задерся ще вище. – З цієї радості я мушу смердіти цим триклятим конем, об якого стерла сідниці?
На щастя, поблизу трапилася Кейтлін, лучниця з четвертого загону.
- У нас, дівчат, є особиста купальня, - вона трохи нахилилася до гномки і, змовницьки стишивши голос, додала: - З гарячою водою.
- О. Так би одразу, - гномка закинула за плече все своє вбрання та зброю і почимчикувала за Кейтлін. Груди її колихалися та підскакували на кожному кроці, і Алістер не сумнівався, що про це теревенитимуть по всьому Остагарському таборі аж до пізньої ночі.
- Мав би це передбачити, - зітхнув Дункан. – Геть забув, що гноми в цьому плані поводяться… дуже безпосередньо. Найпаче вояки. Насправді, коли тримаєш оборону у вузьких коридорах, не дуже багато маєш можливостей для усамітнення.
- А ти казав, що безсоромність гномів – це лише пересуд.
- І скажу знов. Гноми не безсоромні, вони… практичні. Середа ніколи не оголилася б посеред міста чи просто у товаристві чоловіків, але це військовий табір, а перебування на війні гноми розглядають як особливі обставини. На війні для гнома немає різниці між чоловіком та жінкою.
Хм. Алістер і собі вважав, що війна – це така штука, де куртуазним вихилясам нема місця, але… як слушно зауважила Кейтлін, у дівчат була своя купальня. З гарячою водою.
- Чому в дівчат завжди є гаряча вода? – запитав він уголос.
- Мабуть, тому що жінка радше сходить зайвого разу за дровами, ніж пірне у холодну купальню? – Дункан знизав плечима і передав Алістерові свої мечі. – До речі, я б також волів мати сьогодні купальню з гарячою водою.
- Це натяк?
- Це наказ, Алістере. І до речі… завтра саме ти поведеш Середу та ще двох новобранців до Пустовщини Коркарі.
Алістер зітхнув. Отже, Середа.
- Матимемо з нею клопіт, - пробурмотів він, прямуючи з Дунканом до купалень.
Як у воду глядів.
no subject
no subject
Офтоп
no subject
RE: Офтоп
RE: Офтоп
no subject
RE: Офтоп
В который раз жалею, что сны нельзя записывать так, чтобы ими делиться, с картинкой и звуком.))
RE: Офтоп
no subject