![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
В Харькове снова взрыв
Двое убитых, 15 раненых.
АПД: уже говорят о пятерых убитых.
Втретє запала темінь, і я його нагнав.
Звір обважнілий змучивсь і врешті впав навзнак.
Був у рушниці порох, та тільки зáпал зник,
Як той ведмідь назустріч устав, мов чоловік!
Дикий і волохатий, в молитві лапи звів,
Глянув мені у вічі, мов милості просив.
В нього тряслися плечі, на шиї грав борлак,
Серце моє завмерло, я з подиву закляк.
Я пожалів ведмедя, що ходить, мов чоловік…
Згадку од нього маю, що стало на цілий вік!
Ближче і ближче дибав, ще й руки кволо тяг,
Доки зімкнув пащеку звір при моїх плечах!
Люто, нещадно, дико він гриз моє лице,
Щоб п’ятдесят літ поспіль я не забув про це!
Чув, як жував і плямкав той дикий хитрий звір,
Ні крихти людської ласки мені він не вділив!
Ви – молоді та дужі, і зброя теж нова,
Чув я, б’є влучно, правда? За милю – я чував?
Боже, храни ту зброю… Коли ж не віриш ти,
Грошей давай, я радо скину свої бинти.
(М’ясиво, клапті шкіри, біліє з рота кість,
Є там на що дивитись, мій друже, не скупись!)
Із чагаря ведмедя тим яром ген женіть,
Хай же реве і квилить, той чоловік-ведмідь!
Тільки (давай знов грошей, і я вдягну бинти),
Щойно на дві устане, то будь уважний ти!
Щойно простягне лапи, мов молиться, як ми,
Щойно його очиці наповняться слізьми,
Щойно забудеш навіть – то чоловік чи звір,
То стережися пильно, бо то – ведмежий мир!»
Мáтун, прошак беззубий, ні губ, ні щік нема,
Мовчки сіда при ватрі, там далі – лиш пітьма.
Білі мисливці знову заводять щось своє,
Вбогий каліка тишком твердить усе, як є,
Вкотре одне й те сáме, бо стало на цілий вік:
«Немає миру з ведмедем, що ходить, мов чоловік!»
(Кіплінг, переклад В. Чернишенко)
no subject
Ну а Кремль - буде зруйновано (в прямому чи переносному значенні), тут без варіантів.
no subject
И в этой "вторичной реальности" у меня все "друзья и братья", все якобы союзники были манипуляторами и скрытыми врагами. И вся "доброта и благородство" очень неожиданно раскрывались, и герои недоумевали - как я мог/могла такого не замечать?!!!
Если выживем, если выстоим - сегодняшняя реальность дает очень много материала, даже придумывать ничего не надо. Ну, в общем, сама бы я такого и вообразить не могла.
no subject
no subject
Соболезнования :( Держитесь, друзья.
no subject
no subject